Цикорій звичайний (Cichorium intybus)

Ще й у жовтні, коли вже пожухли і посохли бур’яни, спомином про літо блакитніють на узбіччі доріг і берегах річок, лісових галявинах, полях, навіть у міських чи на якомусь занедбаному газоні квіточки дикого цикорію. Кожна, що цікаво, квітне тільки один день. Цикорій звичайний (Cichorium intybus) вперше згадується в працях грецьких філософів Теофраста і Діоскорида під назвою Kichore і Kichorion. Українці ж називають його по-різному: петрів батіг, батіжки, батіжник, придорожник, сині батоги, серпник, щербак, ендивій тощо.

    Висушений і обсмажений корінь цикорію почали додавати до натуральної кави чи використовувати як її замінник у 17 столітті. Оскільки тоді кава, яку до Європи завозили з колоній, була дуже дорогою, то торговці для здешевлення спробували домішувати до неї різні сурогати. Найбільш вдалою добавкою виявився цикорій, який покращував аромат та смак кави. З часом ця суміш стала дуже поширеною, а пізніше власне вже і з самого кореня цикорію почали готувати напій, перший рукописний рецепт якого, датований 1600 роком, знайдено в італійському місті Падуя.

    Сьогодні цикорій звичайний (кореневий) відомий практично у всьому світові (Європі, СхІдній Азії, Африці, Америці, Австралії, Новій Зеландії), щонайперше, як альтернатива кави. Доволі широко ця культурна рослина вирощується в Західній Європі. Лідирує серед європейських країн за обсягами її вирощування та споживання Франція, де на кожного жителя припадає по 200 кг сирого цикорію і де цей продукт дуже цінується. Крім Франції, у промислових масштабах цикорій вирощується у Німеччині та Італії, Канаді і США, Японії та Китаї, а в Україні цим займаються тільки окремі спеціалізовані господарства та аматори. Популярний нині ще один різновид цієї рослини – хрусткий і пікантний салат радіккіо або так званий італійський цикорій.

    Хоч давно минули часи дефіциту кавових зерен, напій з цикорію не втрачає актуальності. Йому віддають перевагу люди, котрі дбають про своє здоров’я і красу, а також ті, кому кава протипоказана. Шоколадного кольору напій із висушеного, злегка підсмаженого і змеленого кореня цикорію (розчинний, заварний чи в пакетиках; з шипшиною, обліпихою чи брусницею, з корицею або чорницею), що має тонкий аромат і приємний смак, додає бадьорості та допомагає при багатьох недугах.

    Саме в корені цієї рослини міститься маса цілющих речовин (клітковина, вітамінами, мінерали та інші), а також висока концентрація інуліну, який благотворно впливає на обмінні процеси і травну систему організму. Інулін швидко засвоюється, сприяє зниженню рівня холестерину, нейтралізує цукор у крові, отож цикорій корисно вживати для профілактики діабету. Він зміцнює нервову систему, запобігає розвитку серцево-судинних захворювань, є дієвим засобом від анемії, гіпертонії та для підвищення імунітету. Цикорій сприяє очищенню організму від продуктів розпаду і шлаків, прискорює процеси розщеплення жирів, тому корисний людям, що прагнуть позбутися зайвої ваги та загалом покращити самопочуття.

    До речі, не обов’язково купувати цикорій у крамниці – можна восени викопати коріння, очистити від землі, ретельно вимити, розрізати і підсушити. Потім у духовці сушити його до золотистого кольору і перед вживанням подрібнити в кавомолці. Заварити чайну ложку чи половину на склянку окропу, додати до смаку цукру і молока – цілющий напій готовий.

    У кулінарії цикорій використовується не тільки як замінник кави. Листя цієї рослини додають у салати, овочеві рагу, до супів та м’ясних страв, змелений у порошок корінь добавляють до тіста кондитерських виробів. У Бельгії, наприклад, листковий салат запікають у винному соусі з сиром та фруктами. Його подають як пікантний гарнір до риби в багатьох європейських країнах.