Що таке психологічна травма і як її зцілити?

 

Психологічна травма у багатьох асоціюється з війною, але і в буденному житті таке явище має місце. У цій статті ми розповімо про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), з’ясуємо причини його виникнення, прояви і як можна від нього зцілитися.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) розвивається, якщо людина зазнала реальної або потенційної загрози життю чи здоров’ю, наприклад, внаслідок стихійного лиха, автодорожньої пригоди, фізичного чи сексуального насилля, військових подій тощо. Цікавим є факт, що ризику ПТСР піддаються також свідки страшних подій та люди, які мали справу з їхніми наслідками: медики, пожежники, міліціонери, просто очевидці насилля чи якоїсь трагедії.

 

ПТСР виникає тоді, коли людина опиняється в ситуації, в якій вона реально не може справитися з загрозою, протистояти їй. Важливо підкреслити, що визначальним у виникненні психотравми є не стільки біль чи страх людини, а відчуття повної безпорадності, безвиході та незахищеності, яке супроводжує її протягом певного часу. Постраждалий скаржаться на перенесення екстремального стресу, своєрідне відчуття оніміння в тілі, всеохоплюючу тривогу, перехоплення подиху і водночас нездатність хоч якось вплинути на те, що відбувається.

 

Які ж захисні реакції на небезпеку має наш організм? Коли людина опиняється в ситуації сильного стресу, загрози життю чи здоров’ю, вона може відреагувати або захищаючи себе, або уникаючи небезпеки, тобто втікаючи, і, як наслідок, не зазнає травми. Однак, коли загроза призводить до надмірного стресу (людина не може ані захистити себе, ані уникнути даної небезпеки), організм реагує завмиранням. Тіло людини та її психіка ціпеніють, що може супроводжуватися втратою відчуття реальності. Саме так мозок захищає нас від болючих пережиттів і сильних емоцій, зокрема й усвідомлення всього жаху, який відбувається. Це природня захисна реакція організму, яка дозволяє людині пережити дуже неприємну, загрозливу або болючу ситуацію. Наш мозок немов би створює окремий сховок для зберігання пам’яті про ці події (образи травмуючої небезпеки з супроводжуючими її емоціями), і тому все пережите не інтегрується з нашою біографічною пам’яттю, а зберігається окремо, приховано. У 70% постраждалих після травми, при умові перебування у безпечному середовищі, відбувається самозцілення, тобто ці пережиття і спогади інтегруються у біографічну пам’ять. Вони проявляються у наступних симптомах: нав’язливі спогади про травматичну подію; флешбеки – поновне, неконтрольоване пережиття страшної ситуації в уяві; порушення сну; гостра реакція на все, що нагадує про травму; велике бажання уникати певних місць, думок або почуттів; нездатність згадати певні події; емоційне оніміння і нездатність відчувати, або ж, навпаки, гіперзбудливість і дратівливість.

Freude am Apfel

Навіть якщо після травми пройшло доволі часу, людину може не полишати відчуття страху, тривоги і розгубленості, постійного переживання небезпеки і болючих спогадів, що призводить до пригніченого настрію, неконтрольованого роздратування, нездатності думати про те, що сталося. Це, звичайно, може створювати складнощі у стосунках з оточуючими і проблеми на роботі. Щоб хоч якось забути про ці труднощі, деякі люди шукають розради в алкоголі, наркотиках, азартних іграх, що, зрозуміло, веде до залежності і нових проблем.

 

Невтішна статистика свідчить, що у 30% людей, в яких розвинувся ПТСР і які не отримали відповідної допомоги, він перейде у хронічну форму з пожиттєвою наявністю симптомів.

 

Чи можна допомогти людині з ПТСР?

Сьогодні існує ряд наукових методів, які дозволяють зцілитися від ПТСР. На практиці довели свою ефективність когнітивно-поведінкова терапія, ЕMDR та схема-терапія. Оскільки ПТСР - це розлад інтеграції пам’яті, вищезгадані методи скеровані на зцілення механізмів збереження та опрацювання інформації в нашій пам’яті. Усі вони дотримуються певного алгоритму (послідовності дій): стабілізація, опрацювання травми, відновлення життя. Ці методи дозволяють постраждалій людині значно покращити свій стан і повернутися до нормального функціонування.

 

Живіть щасливо!
Др. Ростислав Шемечко