Неймовірні пейзажі найвищих гір та наймальовничіших долин, золоті пляжі, міста з дивовижною архітектурою і навіть химерні замки… Всі, безперечно, райські куточки Україна дарує найвибагливішому туристові. Та рано чи пізно настає момент, коли душа прагне чогось іншого. Що ж, тоді ласкаво просимо у .. пекло, а точніше, в село Лумшори, що на Закарпатті, де вас швиденько “зварять” у котлі. Не страшно? Тоді знайомимось із цим дивовижним місцем ближче.
Крихітне село (всього 100 мешканців) тривалий час ховалось посеред карпатських лісів, не привертаючи до себе увагу. Звісно, Лумшори могли привабити прогулянками казковою ущелиною, полониною Руна, відвідинами лумшорських водоспадів (невисоких, проте дуже мальовничих, серед яких найбільше вподобані туристами Соловей і Партизан) і навіть орнітологічного заказника “Соколові скелі”.
Та родзинкою Лумшор є їх насичені сірководнем джерела - необхідна складова лумшорських ванн, або, як їх тут називають, чанів. Насправді, ця затишна місцина відома ще з XVI ст., адже саме тоді біля джерел встановили великі дерев’яні корита, що заповнювалися цілющою водою. У 1463 році король Угорщини, до якої належало Закарпаття, Матіас наказав записати цілющі води як статтю доходу, а вже 1600 року тут був створений перший медичний заклад - бальнеологічний курорт, де лікували на основі мінеральних вод.
Щоправда, у крижаній воді (в гірських водоймах вона найспекотнішого літа рідко буває теплішою 10-12 градусів, зате й взимку не опускається нижче 4-6) міг довго всидіти хіба що відчайдух, тому лікувальний ефект лумшорської ванни сходив нанівець. Місцеві жителі не розгубились і для підтримання комфортної температури почали використовували розжарене у вогні каміння, яке опускали на дно ванни. Звісно, каміння швидко охолоджувалось, і його доводилося постійно змінювати. Але вирішилась і ця проблема: коли в сусідньому селі з’явилась перша майстерня з виплавки чавуну, звідти в Лумшори привезли два здоровенних чани, один з яких і досі служить вірою і правдою. На ньому красується тавро “1600 рік”, що вказує на його давність.
Сучасні лумшорські чани, встановленні вздовж гірської річки Турчинки прямо під відкритим небом, вміщають від 250 до 1000 літрів води. Влітку, вдосталь напарившись в них при +40-45 градусах, потім можна зануритись у холоднющу воду річки, а взимку (так-так, взимку тут теж людно) розтертися снігом і пірнути у ополонку, щоб, як кажуть місцеві, закріпити ефект. До речі, цю доволі екстремальну процедуру радять повторити 3-4 рази протягом години.
Унікальна вода лумшорських джерел, що містить, зокрема, сірководень і радон, позитивно впливає на нервову систему, опорно-руховий апарат, лікує ломоту в суглобах, болі в кістках та допомагає позбутися депресії, яка восени та взимку, коли дні короткі й холодні, впевнено захоплює все більше людей.
Багатьох така на перший погляд дивна процедура купання трохи відлякує: хто ж погодиться залізти у “каструлю”, в якій булькає вода, а під нею горить вогнище? Та ті, хто спробував, знову і знову приїжджають у Лумшори, щоб відчути тонізуючий ефект “пекельної” ванни.