Візьми з собою мою пісню

ivasyuk_volodymyr

В. Івасюк: Візьми з собою мою пісню —

Я в неї щастя наспівав.

Володимир Івасюк - видатний український композитор і поет, один із основоположників української естрадної музики, якого пам’ятає і любить народ, а пісні його такі ж популярні сьогодні, як в 80-і роки минулого століття. Народився на початку весни - 4 березня 1949 - у містечку Кіцмані на Буковині, у краї, де століттями перехрещувалися багато культур і звучали українські, єврейські, румунські, молдавські, угорські, болгарські пісні. Хоча прожив В. Івасюк всього 30 років, але то були напрочуд змістовні роки, осяяні мрією про добро і красу. Чарівним світлом спалахнула його зірка на небосхилі української культури - згасла, на жаль, дуже швидко…1502293_1020826717943557_5401584651537036789_o
Сьогодні, коли життя в Україні таке тривожне, напружене, непросте, часто дзінко-оптимістично лунають пісні В. Івасюка, бо ж найбільша радість для простої людини - гарна українська пісня, здатна достукатися до найглибших закутків душі. Пісні його - це вже класика української естради, адже вони пройшли перевірку часом - не стали ретро, не застаріли ні їхні мелодії, ні тексти, ні дух і звучання. Як колись у 1970-х, так і тепер зворушує їхня милозвучна гармонія і ритм. Тільки Володимир зумів так свіжо і відчайдушно нести до української молоді вільний духу відродження, прадідівський тембр, тисячолітню мужню і щиру вдачу свого народу. Івасюк чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Майстерно виконував свої пісні. Захоплювався живописом, фотографією та кінозйомкою, а за професією був медик. Страшенно хотів написати оперу, яка вже зародилася у його серці. Не встиг…
Дуже любив В. Івасюк свою Буковину, свої гори, тому його часто називають “співцем синіх гір”. В його піснях вони поставали живими: мріяли, співпереживали і сумували разом із автором. У горах він знайшов червону руту, що полум’янітиме у серцях людських вічним вогнем його щедрої і доброї душі… Саме на Буковині Володимир створює геніальні пісні “Червона Рута” та “Водограй”, яким судилося полонити серця мільйонів українців та принести Івасюку славу народного композитора.ruta-film-4
Після неймовірного успіху пісні “Червона рута”, на початку 70-х років минулого століття, в її красивого, шляхетного автора закохалися мільйони шанувальниць з усього колишнього СРСР. Багато дівчат марили про такого хлопця з блакитиними очима, бо зворушливі пісні “Я піду в далекі гори”, “Відлуння твоїх кроків”, “У долі своя весна”, “Два перстені”, “Я ще не все тобі сказав”, “Світ без тебе”, “Золотоволоска”, “Любов цвіте один раз” щоразу переконували - їх автор не міг бути людиною з байдужим серцем.
Навесні 1972 року Івасюк переїжджає до Львова, де стає студентом підготовчого курсу композиторського факультету Львівської консерваторії та переводиться на IV курс Львівського медичного інституту. Саме тоді починає співпрацювати з поетом Ростиславом Братунем. Незважаючи на 20-річну різницю у віці, вони відчули спорідненість душ. Три десятки віршів стали піснями - тандем Братунь-Івасюк народжує самобутні пісні, які стали національною класикою.
Першою виконавицею багатьох (21) пісень В. Івасюка була тоді ще зовсім юна Софія Ротару. “Коли напишу пісню, то Софія завжди виконає її так, як я задумав, як треба її виконувати”, - казав Володя. В цьому немає нічого дивного, адже манера співу Ротару була дуже близька до манери виконання самого автора, як і манера виконання Назарія Яремчука чи Василя Зінкевича, що складали ансамблі “Смерічка” та “Червона рута” - рідні дітища Івасюка. Софія Ротару визнає: “Володя був моїм композитором. Всі пісні, які писав, одразу ж ставали моїми. Мені нічого не треба було придумувати, все відбувалося само собою, немовби ця мелодія жила в мені, була моєю, і хтось просто торкнувся струн моєї душі, й вони зазвучали”.1485980_1020826891276873_2764879907559767202_o
Володимир Івасюк був першим по популярності серед авторів пісень в Україні в такому молодому віці, і, якби не трагічна смерть, він міг би стати першим у світі. А про те, що був самородком, свідчить такий факт: зі 108 пісень Івасюка, написаних за таке коротке тридцятирічне життя, немає двох подібних.
У своїх спогадах про Володимира, товариша і колегу, на жаль, нині теж покійний Назарій Яремчук написав: “Життя його було зіткане з чорних і червоних ниток, назва яким – музика, поезія, пісня, любов до людей, до народу свого, до своєї сім’ї. По небутті його сплив час. Зайвою окалиною відпали невизнання, невіра в його непересічний талант і зайві емоції. Незалежно від наших побажань виблискують нині і виблискуватимуть ще майбутні грані його геніальної обдарованості, грані творця, новатора і таланту потужної, як сказав би Іван Франко, сили”.

Фото: Золотий фонд української естради

www.uaestrada.org/