Василь Курилик – геніальний канадський мистець з українською душею

Всесвітньо відомий мистець Василь Курилик (William Kurelek) народився, жив і творив у Канаді, але ідентифікував себе українцем і дуже пишався своїм українським походженням. Тут прийшло до нього як талановитого митця визнання, за величезні творчі досягнення художник був нагороджений Орденом Канади. Надзвичайно працьовитий, невтомний та у постійному пошуку маляр Василь Курилик прожив лише 50 років, а спадок залишив неоцінений: приблизно 10000 полотен, малюнків, ескізів. У Канаді про цього унікального художника з українським корінням написано більше 30 книг, сотні статей, знято телефільми. Поштовою корпорацією Канади до 100-річчя української еміграції випущено 4 марки із зображенням творів Курилика. Його роботи зберігаються в приватних колекціях, зокрема британської королеви Єлизавети ІІ та канадських прем’єр-міністрів, у Національній галереї Канади в Оттаві, в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, в Національному музеї Т. Шевченка та Національному художньому музеї України в Києві, в галереях інших країн світу.

У хаті перших українських піонерів”. Василь Курилик. 1972. Мішана техніка, мезоніт. 14,75×41,25 см. Колекція Володимира та Надії Луцівих. Торонто, Канада. Фото Х. Береговської. 02.2018

Василь Курилик – нащадок українських першовідкривачів Канади з Буковини. Його дід і баба по материнській лінії емігрували з України 1896 р., і вже тут, у Канаді, народилася у них дочка Марія – Василева мама. Дмитро Курилик, Василів батько, приїхав за океан з буковинського села Борівці у 20-х роках ХХ ст., працював на фермі у родини Гуцуляків, а пізніше взяв собі за дружину їхню дочку. 3 березня 1927 у молодої сім’ї, що мешкала тоді в м. Вітфорд (Whitford) провінції Альберта, народився син-первісток Василь. З батьком у хлопця були настільки складні взаємини, що пізніше він назве їх в автобіографії “безбатьківством при живому батькові”. Часті конфлікти з батьком, цькування в школі призвели до глибокої дитячої психологічної травми, з наслідками якої Василь боровся впродовж усього подальшого життя. Спасінням і розрадою для нього було малювання, яким захоплювався з раннього віку, і вже у дитинстві мріяв стати художником – не вчителем чи лікарем, як того хотів батько.

“Самотність”. Василь Курилик. Дорога. 1973. Мішана техніка, мезоніт. 13,5х34 см. Колекція Марії Стиранки. Торонто, Канада. Фото Х. Береговської. 12.2017.

У 30-х роках родина переїхала в Манітобу, де Василь вчився в школі в Стовнвалі (Stonewall). Потім була Sir Isaac Newton High School у Вінніпезі, по закінченні якої він став студентом Манітобського університету. Завершивши навчання там в 1949 році, хлопець, супроти волі батька, вступив в Онтарійський коледж мистецтв у Торонто, де провчився тільки семестр, а пізніше подався в Мексику і приблизно півроку навчався в Мистецькому інституті Сан-Мігель-де-Альєнде.

Повернувшись у Торонто, молодий художник багато малює та ще й працює – заробляє на хліб насущний. 1952 року Курилик, щоб зміцнити здоров’я, зокрема зір, який втрачав через психологічні проблеми, відправляється до Англії, де він лікується від клінічної депресії. В клініці Netherne ним опікувався художник і співробітник цієї клініки, фундатор Британської асоціації арт-терапевтів (British Association of Art Therapist) професор Роберт Адамсон (Robert Adamson), котрий у 1946 році відкрив власний курс арт-терапії у цьому госпіталі і був переконаний: мистецтво – це найкращий засіб, зокрема для мистців, у боротьбі з наслідками травм попереднього життєвого досвіду.

“Гуси ґаґають на першу асфальтну дорогу в селі Борівці”. Василь Курилик. 1977. Мішана техніка, оргаліт. 47,4х49,5 см. Національний художній музей. Київ. Україна. Фото Х. Береговської. 05.2018

Саме у Великобританії Василь Курилик назавжди розпрощався з атеїзмом і до кінця життя був ревним римо-католиком. Провідну роль у наверненні мистця до Бога відіграла терапевт Марґарет Смітт, яка стала його близьким другом і яку він назвав ангелом, посланим йому Богом. Перебуваючи на європейському континенті, Василь Курилик відвідав Францію, Нідерланди, Італію, Грецію, Австрію, глибоко цікавився творчістю великих художників цих країн.

У Канаді відомість як про самобутнього художника прийшла до Курилика 1960 року після першої великої виставки його робіт у галереї А. Айзака (Торонто), де він працював рамарем, а світової слави зажив завдяки серії картин “Страсті Христові” (160 акварелей і полотен), створену за Євангелієм Св. Матвія. Написанню цього циклу, над яким він працював протягом 1960-1963 р.р., передувало паломництво художника в Святу землю (1959 р., перед поверненням з Європи в Канаду). “Страсті Христові” у 1970 р. придбали українські меценати у Канаді Микола й Ольга Колянківські, котрі за рік для збереження цієї колекції збудували в м. Ніагара Фолс (Niagara Falls) спеціальне приміщення нової мистецької галереї Niagara Falls Art Gallery.

До найвідоміших і найвагоміших творінь митця також належить серія монументальних полотен «Українська піонерія» (Ukrainian Pioneer), що послідовно відображає історію еміграції українців до Канади. Нині картини цієї серії в експозиції будинку Генерал-губернатора Канади в Rideau Hall, Ottawa.

Загалом тематика художніх творів Курилика різноманітна, але, якої б з них він не торкався (релігійної чи побутової, пейзажної чи психологічної тощо), в кожній роботі унікального митця проглядається його небайдуже серце, в них – співчуття, любов, поклоніння, гордість, застереження…

1970 року Курилик вперше побував в Україні, куди приїхав разом з іншими канадськими митцями на запрошення Спілки художників України. Був щасливий відчуттям, що ступає по землі своїх предків, і залишив у дар Україні картину “Дух Шевченка в Канаді”, яка зберігається в Національному музеї Т. Шевченка. По поверненні в Канаду, відразу починає думати про нову поїздку на Буковину – батьківщину своїх пращурів. Аж через 7 років (1977 р.), хоч був тоді важко хворий, вирушив у довгоочікувану подорож. У рідному селі батька Борівцях працював натхненно і плідно: 6 картин та понад сотня рисунків. Додому Василь Курилик повернувся, сповнений творчих задумів, які, на жаль, йому не судилося реалізувати: один з найоригінальніших художників другої половини ХХ століття помер 3 листопада 1977 року.

 

=======================================================

Підписи такі детальні мусять бути, то важливо

  1. “Гуси ґаґають на першу асфальтну дорогу в селі Борівці”. Василь Курилик. 1977. Мішана техніка, оргаліт. 47,4х49,5 см. Національний художній музей. Київ. Україна. Фото Х. Береговської. 05.2018
  2. “У хаті перших українських піонерів”. Василь Курилик. 1972. Мішана техніка, мезоніт. 14,75×41,25 см. Колекція Володимира та Надії Луцівих. Торонто, Канада. Фото Х. Береговської. 02.2018
  1. Самотність”. Василь Курилик.  Дорога. 1973. Мішана техніка, мезоніт. 13,5х34 см. Колекція Марії Стиранки. Торонто, Канада. Фото Х. Береговської. 12.2017.