Вадим КРАСНООКИЙ презентує MAD HEADS ca.

Вадим КРАСНООКИЙ – засновник і фронтмен рок-групи MAD HEADS, співак, гітарист, автор понад 100 музичних композицій, багато з яких стали хітами. Його група – сучасник гуртів “Брати Гадюкіни”, “Воплі Відоплясова” і “Скрябін” – залишається одним з найактивніших та найуспішніших рок-колективів України. MAD HEADS дав понад 1000 концертів в Україні, Європі та Північній Америці, має 8 студійних альбомів, близько 30 музичних відео, кілька саундтреків до фільмів, мультфільмів та телесеріалів. Вадим Красноокий відомий своєю громадською діяльністю на підтримку української мови і культури, виступав зі своєю групою на Майдані під час Помаранчевої та Революції Гідності, в зоні АТО. Віднедавна він багато часу проводить у Канаді, де продовжує музичну діяльність. Вадим виступає з новим складом гурту Mad Heads СA, який базується в Торонто, де 7 грудня відбудеться його перший великий сольний концерт. Водночас київський склад під назвою Mad Heads UA продовжує гастролювати як за участю Вадима, так і без нього з новим вокалістом.

Розкажіть, Вадиме, про своє дитинство, батьків та перші прояви потягу до музики.

Скажу відразу, що професії моїх батьків абсолютно не пов’язані з музикою. Мама – видавець книг і фотоальбомів – заснувала власне видавництво під назвою “Спалах”. Батько – інженер, науковець, кандидат наук. Музика в нашому домі звучала часто, мали вініловий програвач і велику колекцію зібраних татом платівок класичної і джазової музики. Десь років у три з танців почалася моя “творчість”, особливо вдавалася, зі слів батьків, моя власна хореографічна постановка балетної версії “Кармен”. Перші співочі “концерти” на публіку я давав у 4-річному віці, коли влітку їздив у село до бабусі і виступав у полі перед жінками. Так тривало кілька років, поки я не підріс і не почав соромитися.

Мій батько, який трохи грав на піаніно, вважав, що людина для загального розвитку мусить грати на якомусь музичному інструменті. Я сумлінно відівчися в музичній школі по класу скрипки, а грою на гітарі оволодівав самотужки. Молодший брат Максим – музикант гурту “Mad Heads“ також закінчив музичну школу.

Ваша дружина Оксана – музикант, директор гурту, тож спільність ваших інтересів очевидна. Чи розділяє любов до музики син Данило і чи ще не проситься співати з вами?

Ми з Оксаною познайомилися на одному з концертів, в якому брали участь її та мій гурти. Дружина припинила артистичну діяльність і зайнялася менеджментом “Mad Heads” та інших артистів.

Нашому сину Данилу 13 років. Він змалку любить слухати музику, але довго уникав музичних занять. Останнім часом, коли ми рідко бачимося, бо сім’я в Україні, а я в Канаді, син сам вчиться грі на гітарі. Якщо Данило хоче показати, чого навчився чи про щось запитати, проводимо імпровізовані уроки через інтернет. Загалом у сина переважають технічні інтереси (комп’ютери, машини тощо), він робить також музичні треки на комп’ютері чи телефоні, любить їздити зі мною на гастролі і допомагати на сцені. Вважаю за краще не нав’язувати йому свої інтереси, а допомогти самостійно себе розкрити.

«Mad Heads» народився 1991-го. Зараз ви такі ж “божевільні голови”, якими були попервах?
Як на мене, назва гурту дійсно не втрачає актуальності, бо все, що ми робимо, відбувається не завдяки, а всупереч. Часто щось іде не так, як задумувалося, але це не означає, що погано, інколи навіть краще, ніж очікували. Мабуть, хтось може назвати “шаленою” ідею створення двох складів “Mad Heads”, але вона успішно втілилась у життя. Канадський склад молодший за віком від українського, всі його учасники ще з дитинства слухали “Mad Heads” і хіба тільки мріяли, щоб грати в цьому гурті. Тепер хлопці виходять на сцену разом зі мною і показують високий клас як музиканти в найкращих «божевільноголових» традиціях.

Про які найбільші здобутки групи можна сказати сьогодні?
Звичайно, крім хітів, дисків, концертів, фестивалів, однозначно унікальним досягненням є два діючі склади гурту: Mad Heads UA i Mad Heads CA. Я не знаю прикладів, щоб на постійній основі функціонували, регулярно виступаючи, два склади однієї музичної групи з різними вокалістами. Можливо, ми з цією історією колись потягнемо на рекорд Гіннеса, якщо, зокрема, синхронно проведемо спільний виступ. Зараз з технічних причин цього поки що не зробиш, але, думаю, за кілька років – цілком реально. Тоді зберемо музикантів обох гуртів на сценах у Києві й Торонто та разом через інтернет одночасно гратимемо наживо. Музиканти вже готові, тепер справа за технікою.

Ваша легендарна “Надія є” – пісня (без перебільшення) на всі часи. Як з’явилася вона і що загалом надихає Вас до творчості?
Якось уявив собі ситуацію, коли людина опинилася в надзвичайно складних життєвих умовах, і задумав написати пісню, що допомогла б впоратися з проблемою. Я хотів своєю піснею достукатися до тих, хто в біді, і вона вийшла, зажила своїм життям, лунала на обох Майданах, поверталася до мене різними людськими історіями. Наприклад, незнайомий чоловік з вдячністю подарував мені гітару, бо саме “Надія є” допомогла йому подолати складнощі. Я бережу її як нагадування про те, що писати для людей – це мій обов’язок і моя місія.
Надихають мене на створення нових пісень саме життя, люди, події, твори (музика зокрема) інших митців.

Ви, Вадиме, автор музичних композицій гурту, а, отже, в них відображена переважно Ваша життєва філософія. У чому вона полягає?
Вона є, в принципі, в усіх піснях, а надто в найулюбленіших і найвідоміших, починаючи з хіта “Надія є”, який постійно в репертуарі групи. Я давно прийшов до розуміння того, що оптимізм і позитивне мислення – щоденна робота над собою, яка найважче дається, коли щось складається не так, як хотілося б.

Які ще знакові пісні є у Вашій творчості?
Коли розгорталися трагічні події на Євромайдані, а потім почалася війна на Донбасі, мені не до пісень було. Після перерви у творчості зрозумів, що мушу вихлюпнути накопичені емоції, бо вже несила було тримати їх у собі. Отоді народилася пісня “Молода кров” – мабуть, одна з найтяжчих моїх пісень, хоча люди, почувши її, говорили, що вона заряджає позитивом і надією, піднімає дух. Це була перша пісня, щодо якої мені почали телефонувати програмні директори радіостанцій, до котрих раніше я сам мусив довго надзвонювати.

MAD HEADS ua


Ваш гурт ніколи не вдовольнявся досягнутим: експерименти, пошук нових музичних форм і урізноманітнення форматів виступів тощо…
Як на мене, без пошуку і вдосконалення не може бути успішним творчий колектив чи особистість. У Канаді я закінчую нову унікальну програму “Музичний бізнес” у Humber College, у такий спосіб готуючись до виходу на світовий рівень. У цій країні не треба починати з нуля, якщо вже є певне підґрунтя. Тут чудова українська слухацька публіка, на підтримку якої я дуже сподіваюся і завдяки якій Mad Heads CA може стати популярною групою в Північній Америці. Звичайно, потрібно писати тексти пісень англійською, хоча ми будемо співати й українською. В цьому якраз і фішка, адже, наприклад, надзвичайно популярний у світі «Rammstein» співає німецькою, а вельми успішна канадська група “Lemon Bucket Orkestra”зовсім не співає англійською, навіть Джастіна Бібера останнім часом потягнуло на іспанську.

Як плануєте завойовувати канадську публіку з “Mad Heads CA”?

В Україні пісні Mad Heads живуть, їх знають, люблять та вже давно співають і учасники талант-шоу, і вуличні музиканти, і весільні лабухи. Я регулярно літаю через океан, востаннє був в Україні у жовтні для участі у концерті гурту, під час якого презентував нового вокаліста “Mad Heads UA”.

“Mad Heads CA” – сильний новий колектив, де зібралися гарні музиканти (українці, що емігрували в Канаду), з якими хочеться працювати. Вони додають енергії та харизми нашим пісням. Я вже переконався, що так тонко відчувати пісні Mad Heads і місцеву, переважно україномовну публіку можуть тільки наші музиканти – українці, та щасливий, що цей колектив зібрався.

Для приваблення канадського англомовного слухача буду писати пісні англійською, але водночас працюватиму з “Mad Heads CA” над наявним українським репертуаром і готуватиму новий. Гурт уже очолив кілька найбільших українських фестивалів, зокрема на Блурі, в Оттаві, Монреалі і Чикаго. Тепер ми готуємо великий сольний концерт в одному з найпрестижніших рок-клубів Торонто. З українських рок-гуртів досі лише “Океан Ельзи”, “Бумбокс” та “Антитіла” виступали так масштабно для торонтської публіки. До речі, з “Антитілами” працювала компанія KAZKA Entertainment, яка тепер організовує і наш концерт, тож усе буде на високому рівні.

MAD HEADS ca

 Чим дивуватимете торонтську публіку на концерті 7 грудня?

Усіх сюрпризів наперед не розголошуватиму. Насамперед, в репертуарі Mad Heads дуже багато хітів, які публіка хотіла б почути наживо і які на фестивалях ми просто не встигаємо виконати, а ось на великому сольному концерті нарешті матимемо таку можливість. Днями відбувся світовий реліз нової пісні Mad Heads «Прощавай», тож на слухачів очікує концертна прем’єра. Сцена, звук і світло в Mod Club Theatre – на найвищому рівні, тому можу сказати впевнено, що виступ групи Mad Heads CA в Торонто стане найкращим шоу з усіх, які вона вже робили на північноамериканському континенті. Серед цікавинок цього концерту, зокрема та, що наш чоловічий колектив вперше доповнять представниці прекрасної статі. Хто вони – сюрприз! Очікується також поява інших відомих артистів і запальне афтепаті з найкращими місцевими українськими діджеями.

 Що скажете читачам «Разом», серед яких багато Ваших потенційних шанувальників?

Звісно, я всіх запрошую на сольний концерт Mad Heads CA 7 грудня в Mod Club Theatre. Це буде не тільки помітна музична подія, але і класна – весело і танцювально, з надзвичайним зарядом гарного настрою – українська тусовка, можливість побачити давніх друзів, відчути єдність і силу нашої громади. Я б організовував такі зустрічі щоп’ятниці, ми, можливо, до цього ще прийдемо (сміється). До речі, на наш концерт можна приходити з дітьми.

Читачам журналу РАЗОМ бажаю ніколи не втрачати надію, дивитися на світ з оптимізмом!

 Спілкувалась Вікторія Матвієнко