СІМЕЙНИЙ ЛІКАР д-р ТАРАС НАГІРНИЙ

 

Д-р Тарас Нагірний родом зі Львова, у 12-річному віці приїхав разом із мамою до Канади. Оселилися в Торонто, де він ріс і виховувався в українському середовищі, вчився в католицькій школі ім. Св. Йосафата та по суботах – у школі українознавства ім. Цьопи Паліїв. Найбільшим захопленням Тараса у шкільні роки були українські танці, якими займався в колективі “Україна”.
                А ще, скільки себе пам’ятає, мріяв стати лікарем, хоча в його родині медиків не було. “Багато моїх родичів хворіли і померли в молодому віці, тому я хотів здобути медичні знання, щоб мати можливість впливати і щось змінювати на краще у сфері медицини”, – так пояснює свій вибір професії д-р Нагірний. По закінченні High School вступив у McMaster University в Гамільтоні, в якому вивчав психологію та біологію і який закінчив з відзнакою.
                Обставини склалися так, що продовжувати освіту Тарас Нагірний поїхав у польське місто Познань, де 4 роки здобував знання з обраної професії на американському факультеті медичної школи Poznan University of Medical Sciences. Повернувшись до Канаду, ще впродовж двох років навчався в інтернатурі в Оттаві на спеціальності “терапевт” (Family Physician).
                Лікарську кар’єру д-р Нагірний розпочав 2012 року. Спершу пів року пропрацював в Dr. O.K. Medical Center у Торонто, відтак відкрив приватну медичну практику в м. Оквілл (Oakville). У медичному центрі, що на вулиці Трафалгар, з лікарем Нагірним працюють ще два сімейні лікарі та 4 офісні адміністратори. На сьогодні кількість пацієнтів, про здоров’я яких він піклується, сягає 2,5 тисячі. Серед них люди різного віку, зокрема наймолодшому – тільки 1 день, а найстаршому вже виповнився 101 рік. Оцінювати загальний стан пацієнта, а не лише дивитися на показники тестів (Treat the patient not the number) – важлива порада наставників пана Тараса, якої він невідступно дотримується в роботі. Д-р Нагірний розповів, що у нього немає потреби рекламувати свою діяльність, бо найкращу рекламу йому роблять вдячні пацієнти. Обсяг лікарських послуг, що надаються в цьому медичному центрі, доволі широкий: загальна медицина, педіатрія, психіатрія, гінекологія, спортивна медицина тощо. Якщо виникає необхідність, пацієнт скеровується до профільного спеціаліста.
                 Зовсім недавно д-р Нагірний закінчив магістерський курс з клінічного гіпнозу в Університеті Торонто (University of Toronto). “Мене завжди цікавив людський мозок, тому вивчав психологію в McMaster University, проходив практику в нейрохірургічному відділенні (Neurology elective, Montreal Neurological Institute) і навіть планував спеціалізуватися в цій галузі. А ось тепер отримав диплом з клінічного гіпнозу. Гіпноз – феноменальна річ, яка допомагає людям позбутися серйозних проблем, як-от алкогольна чи наркотична залежність, різні фобії тощо.”, – розповідає пан Тарас. Він також переконаний, що гіпноз може допомогти там, де ліки безсилі, і, крім цього, ще й на відміну від медикаментозного лікування без будь-яких побічних ефектів.
                На думку д-ра Нагірного, у власному медичному бізнесі треба бути чесним із собою, з пацієнтами, з працівниками, а також поважати та любити як колег, котрі поруч із тобою теж опікуються здоров’ям пацієнтів, так, власне, і самих пацієнтів. Свою роботу пан Тарас любить настільки, що вона для нього майже як хобі, бо, хоч виснажує фізично та емоційно, дає величезне задоволення.
                Д-р Нагірний 10 років йшов до своєї мети стати лікарем, а тепер, коли успішно досяг її, коли почувається щасливим від того, що він – на своєму місці і що високопрофесійно робить свою справу, звичайно ж, думає про майбутнє. Дуже б хотілося п. Тарасу зробити щось вагоме­­­­, наприклад, долучитися до реалізації медичної реформи в Україні. Виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я України У. Супрун, впроваджуючи її, багато консультувалася з місцевими спеціалістами, і він як практикуючий лікар мав би за честь поділитися своїм чималим досвідом і професійними спостереженнями.
                Лікарська праця нелегка і відповідальна, щоденно потребує великої зосередженості та уважності, тому забирає багато енергії, виснажуючи фізично. “Щоб ефективно виконувати свою роботу, треба достатньо відпочивати. Найкраще і найшвидше “відновитися” мені вдається в колі сім’ї, разом з дружиною Алесею, синами Максимом, котрому 5 років, та Марком, якому 2,5, – каже д-р Нагірний. – Дуже любимо подорожувати і робимо це часто”. Прекрасним джерелом енергії для нього є спорт, занять яким не цурається вся родина. Взимку Нагірні їздять на лижах, влітку п. Тарас часто грає в гольф; колись, зізнається, захоплювався тенісом і думає відновити навички, коли сини підростуть. Взагалі він, крім роботи, дуже дорожить своєю сім’єю, про яку говорить з душевним теплом і гордістю. Пана Тараса і його дружину “звели” танці: він був, про що вже сказано раніше, учасником танцювального колективу “Україна”, а вона танцювала в “Аркані”. Їхні діти ходять в українську школу ім. кардинала Йосипа Сліпого (молодший – у садочок при ній).
                Тим, хто думає пов’язати своє життя з медициною, п. Тарас радить спершу поволонтерити, наприклад, у медофісі свого сімейного лікаря, в лікарні чи старечому будинку, щоб зрозуміти, чи справді медицина – це їхнє покликання. Якщо ж рішення стати лікарем уже прийнято остаточно, то треба бути готовим наполегливо, тривалий час вчитися та не здаватися, пам’ятаючи: якщо одні двері зачиняються, то неодмінно відчиняються інші, і мрії завжди збуваються.
                Дуже важливим для лікаря, на думку д-ра Нагірного, є знання мов. Оскільки у багатьох жителів Канади існує мовний бар’єр, вони віддають перевагу фахівцям, які можуть спілкуватися їхньою рідною мовою. Д-р Нагірний володіє чотирма мовами і заохочує майбутніх лікарів обов’язково опанувати кілька мов.
                Читачам журналу “Разом” п. Тарас побажав здоров’я та порадив завжди пильно дбати про свій фізичний, емоційний і духовний стан, не забуваючи, що, коли берегти здоров’я замолоду, воно добре послужить у старості.

               Примітка. 7 червня, коли ми бесідували з д-ром Нагірним, у Львові молодіжні збірні України та Сербії мали грати відбірковий матч до Євро 2020, тож лікар як львів’янин і вболівальник української збірної прийшов на роботу в жовто-блакитній футболці. Наша команда перемогла тоді 5:0!