СЕРЦЕ ДІТЯМ ВІН ВІДДАВ – до 100-ліття В. Сухомлинського

Середня школа селища Павлиш на Кіровоградщині у 60-і роки минулого століття стала відомою в Україні, Радянському Союзі та навіть за його межами. Цим вона завдячує знаменитому педагогу, освітянину і вчителю, письменнику, поету і публіцисту Василю Сухомлинському. 23 роки поспіль він був незмінним директором Павлиської школи, творив і практично реалізовував тут свою педагогічну систему виховання людяного в людині.

28 вересня українська і світова педагогічна спільнота відзначатиме 100-річчя від дня народження цього видатного педагога, котрий більше півстоліття тому, випереджаючи час і всупереч офіційній радянській педагогіці, порушував проблеми, що актуальні для шкільництва сьогодні. Йдеться, зокрема, про толерантну і особистісно орієнтовану педагогіку, про важливість плідної співпраці вчителів та батьків, психологічного мікроклімату в школі тощо. Любов до дитини, ствердження добра, виховання красою – «три кити» гуманної педагогічної системи Сухомлинського. З огляду на те, що виношував і втілював у життя свої ідеї В. Сухомлинський у радянські часи, в текстах його праць є чимало комуністичної словесної атрибутики (охоронці «ідеологічної правильності» пильнували!), але це не завадило його творчій спадщині ввійти окремим значним розділом в історію педагогіки та зберегти свою актуальність. Найпліднішим періодом науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності Василя Сухомлинського була праця в школі, яку він загалом вважав не просто навчальним закладом, а “світочем розуму, святинею, духовною колискою народу, норовливим дитям суспільства, вічним вогнищем краси, освіти й освіченості”. Сухомлинський наголошував, що дитинство твориться з того, що ми, дорослі, залишаємо в своїх дітях; що виховання – це мудре спілкування дорослого з живою душею дитини.

Внесок В. Сухомлинського в розвиток української освіти і науки дуже вагомий: майже 50 монографій і понад 600 статей, а також півтори тисячі невеликих оповідань, казок і притч для дітей. До скарбниці української педагогіка увійшло та поширилося світом усе те найцінніше, створене ним. Загалом твори Сухомлинського, переважно присвячені вихованню і навчанню школярів, педагогізації батьків, видано 53-ма мовами світу накладом майже 15 млн примірників vу багатьох країнах світу на різних континентах. Найпопулярніша його книга «Серце віддаю дітям», яка вийшла 25-ма мовами і витримала майже 50 видань, вперше побачила світ 1968 року в Німеччині (НДР), а в Радянському Союзі – роком пізніше, тому що до цього через критику і заборону комуністичної цензури її не хотіло публікувати жодне видавництво.

Символічно, що  Василю Сухомлинському – вченому, філософу та, щонайперше, великому педагогу-гуманісту судилося і народитися, і померти у вересні, що започатковує новий навчальний рік у школах. Його серце перестало битися 2 вересня 1970 року, але досі світлий оптимістичний учительський талант Сухомлинського дарує людям вічні цінності у найвищих злетах думки, слова й душі, а педагогічна спадщина його жива в Україні та розійшлася по світу.

Монета `Серце віддаю дітям`(до 100-річчя від дня народження В. О. Сухомлинського) 2 грн

«Людина стала людиною, коли почула шелест листя і пісню коника, дзюрчання весняного струмка і дзвін срібних дзвіночків жайворонка в бездонному літньому небі, шелест сніжинок і завивання завірюхи за вікном, ласкавий плескіт хвилі й урочисту тишу ночі — почула і, затамувавши подих, слухає сотні і тисячі років чудову музику життя. Умій і ти слухати цю музику, умій милуватися красою.».

“Людина, народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний”.

«Слово – найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі.».