Роксолана Богуцька: Мої сукні – сукні щасливої, веселої жінки

Весняної пори прекрасна половина людства кидається позбуватися громіздкого верхнього одягу, шукаючи натомість чогось невагомого та дуже жіночного. Звісно, багато хто зверне увагу на одяг в етностилі, який залишається неймовірно популярним уже котрий сезон поспіль. Як вибрати  щось дійсно вартісне, модне та ще й з живою українською душею, знає відома українська дизайнерка Роксолана Богуцька.
Роксолано, у липні чекаємо Вас у Канаді на фінальному шоу “Міс українська Канада 2018”. Чим дивуватимете?
Це буде окреме фешн-шоу, на якому ми презентуємо нову колекцію “Весна-літо 2018”. Хоча вона ще в розробці, проте можу з упевненістю сказати, що неодмінно буде насичена українськими етномотивами, тобто у звичному стилі Роксолани Богуцької. Плануємо 30-40 виходів, які включатимуть наші аксесуари і взуття. Цього разу прагнемо привезти справді повноцінну колекцію, а не якісь фрагменти, зробити достойний фешн!
Він нестиме певний меседж глядачам?
Звісно, це буде не просто черговий показ модних речей. Я не бачу в ньому особливого бізнес-проекту, мені справді цікаво брати участь у такому великому заході. Зрештою, всі мої поїздки за океан – спроба показати світові, що Україна має більше, ніж просто давню статичну культуру, що ми йдемо в ногу зі світовою культурою, що унікальна українська мода також розвивається і що це не лише “шароварщина”.
Продукції, яка подається під назвою “етно” дуже багато… Як звичайній людині відрізнити дійсно вартісне від згаданої Вами шароварщини?
Для мене це болюча тема. Але як відрізнити – питання винятково смаку і внутрішнього відчуття. Мене страшенно дратують усілякі відверто невдалі розробки (ті ж лабаті маки з соняхами, наприклад), яких ніколи не було в українській вишиванці. Вони проникають в одяг, інтер’єр, мистецтво загалом, створюючи там культурний безлад. Розвивається якась специфічна галузь української культури, яка не повинна розвиватись. Я ж, використовуючи народні мотиви, намагаюся максимально дотримуватися не лише форми й орнаменту, але й кольорової гами, зберігаючи символіку, що переходять з покоління в покоління і щось таки означають! Я можу подати все це у новій стилістиці чи силуеті, у вечірній чи весільній сукні, але такі експерименти повинні бути дуже витриманими, потрібно доволі багато над цим працювати і вивчати. Власне ось тут і проходить золота середина смаку та несмаку.
У своїх роботах Ви використовуєте фрагменти старовинних вишиванок. Не шкода різати історію?
Ми з цього починали. Це те, що підштовхнуло мене до того, що я роблю зараз. У мої руки потрапили сорочки, якими мили підлогу, які знищили гризуни, які, врешті, на цілі десятиліття просто забули! Ті речі були в жахливому стані! Наприклад, хтось посмів випрати старовинну борщівську вишиванку, де кожна нитка фарбувалася природними барвниками, в гарячій воді, й вона втратила колір, а, отже, і цінність. Пригадую старовинні столітні буковинські кептарі, бісер на яких був в ідеальному стані, але саме хутро і шкіру вщент знищили шкідники. Ми їх дуже довго і бережно реставрували. На жаль, багато речей уже неможливо було відновити, тоді я вирізала окремі клаптики, накладала їх на нове полотно, новий крій, давала їм нове життя. Шкода, що я не робила тоді фото речей, що потрапляли мені в руки, і того, у що ми їх перетворили. Звичайно, дозволити собі порізати колекційну сорочку, збережену в ідеальному стані, мені б рука не піднялася! Якщо мені приносять щось подібне, я однозначно відмовляюся.

Чому відійшли від цього прийому?
Спочатку такі сорочки продавали за безцінь, але як тільки люди зрозуміли, що на цьому можна заробити, ціна різко й часто безпідставно зросла. А з часом сорочок взагалі стало мало: вони або вже були в приватних колекціях, або просто закінчилися. Ось тоді ми почали робити копії, в яких досконало дотримувалися старовинного орнаменту, стилю, якості ниток. Згодом мені захотілося подати вишиванку як щось сучасне та модне. Замовники часто не хотіли носити давні речі: мовляв, невідомо, хто носив їх до мене, яка в нього була доля… Так ми почали розробляти абсолютно сучасні речі, але використовуючи старовинні орнаменти.
Роксолано, серед Ваших клієнтів багато відомих людей. Розкажіть, як працюється з такою примхливою публікою. Які забаганки клієнта для Вас – табу?
Відсвяткувавши 20 років творчості, ми вже маємо власний стиль й упізнаваний почерк, тому наші клієнти ще на етапі звернення в ательє розуміють, що вони хочуть, і їм, відповідно, подобається те, що ми робимо.
Я не дизайнер клієнта, який любить щось блискуче – каміння Сваровскі, наприклад. Завжди є право вибору клієнта і є право вибору дизайнера. Співпраця починається ще до того, як клієнт до мене прийшов. Якщо вже до мене звернулися, значить повністю довіряють!

Якою бачите жінку, для якої шиєте одяг?
Звичайно, вона різна, але завжди дуже жіночна. Я дуже люблю одягати жінок у сукні! Навіть якщо клієнтка надає перевагу більш діловому чи спортивному стилю, пропоную додати кілька сексуальних елементів. Ми часто забуваємо, що ми жінки! Постійно працюємо, кудись поспішаємо… Мені в цьому плані легше: до мене звертаються по святковий одяг: той, у який вбираються на ювілеї, весілля, інші родинні свята, що залишаються  в пам’яті й на фото. Мої сукні – сукні щасливої, веселої, нічим не засмученої жінки!

Скоро літо – пора, коли всі панянки хочуть виглядати модно. Що порадите жіноцтву на новий сезон?
Я не хочу нав’язувати певний стиль, адже кожна жінка повинна визначитися з власним образом і почуватися в ньому впевнено. Жодна з нас не ідеальна, тож не може бути єдиної для всіх поради. У мене ще не було клієнтки, яка вважала б себе ідеалом! Кожна думає, що десь у неї забагато, десь – замало, що вона обов’язково скине тих нещасних 3 кг. Проте ні разу не чула подібних нарікань від чоловіків: вони завжди ідеальні у власних очах! Часто, шиючи сукню,  почуваюся пластичним хірургом.
Віднайдіть стиль, у якому собі  сподобаєтеся! Котрась хоче бути сексуальною цього літа, вдягнувши шифоновий сарафан, інша – міні-спідницю, бо вона скинула 20 кг і нарешті має можливість показати гарні ноги. Хтось хоче світлих тонів, а хтось – фіолетових. Чому ні? Бажаю всім жінкам віднайти індивідуальність, тоді кожна буде модною і стильною незалежно від сезону!

Знаю, що у Вас є семирічна донечка. Чи змінився стиль Ваших виробів з її народженням?
Змінилося моє ставлення до роботи. Чи вплинула на це поява дитини? Не думаю.  Ми всі змінюємось. Тепер, коли донька підросла і стала школяркою, я можу більше часу приділяти творчості, створенню колекції. Зміни завжди пов’язані з працею, пошуком, прагненням постійно бути на високому рівні, опуститися нижче якого все одно, що підвести клієнтів.
Не думали про суто дитячу колекцію?
Ні, хоча  ми створюємо в ательє багато речей у стилі “family look” або ж “мама-дочка”, які я роблю і для своє доньки. Мені приємно, коли ми з нею йдемо по вулиці в однаковому одязі.
Що надихає неперевершену Роксолану Богуцьку?
Напевно, все! Кожен художник  – а я себе також вважаю художником – повинен реалізовуватися. Я постійно шукаю певний настрій, який зможу передати у новій колекції. Це може бути подорож, зустріч з друзями, перечитана книга, переглянутий кінофільм.
Ви вже 20 років будуєте моду в Україні. Чи задоволені змінами, що відбулися у Вашому бренді?
Бренд Богуцької починався з виробів зі шкіри, потім ми плавно долучали тканину, завжди використовували багато ручної роботи. За 20 років розробили наші власні тканини з принтами, а ще аксесуари, взуття, сумки, хустини, хутряні речі. У кожній колекції присутня весільна лінія. Ми розвинулись до абсолютно автономного бренду! Тепер це не просто вишиванка, а цілісний образ, витриманий у одному стилі від взуття до верхнього одягу. Це те, про що можна було лише мріяти!

Який Ваш секрет успіху?
Успіх – величезна працездатність, неймовірна цілеспрямованість, хоча б крихта таланту і безмежна любов до того, що робиш. І тоді  рано чи пізно визнання прийде – через 10, 20, 30 років, але прийде! Головне впевнено і невідступно йти до мети.
Бажаю всім жінкам віднайти індивідуальність, тоді кожна буде модною і стильною незалежно від сезону!