Нобелівський лауреат Георгій Шарпак: Україна приходить із власного серця

У  світі серед вчених першої величини  добре знають французького фізика, уродженця Рівненщини Георгія Шарпака, увінчаного премією Нобеля. Дитинство першовідкривача так званих «камер Шарпака (Харпака)» минуло в селі Дубровиці, що поблизу Сарн на Рівненщині. У книзі спогадів він написав: «Я народився 1924 року в одному з долинних українських містечок і – через географічні, політичні та культурні обставини – мусив поневірятися, що глибоко й назавжди позначилося на мені». Єврейська родина Харпаків (Шарпаками стали у Франції) за тодішніми мірками була заможна, жила дружно та затишно. Мати прищепила Георгію любов до читання, що стало його раннім дитячим захопленням, як і потяг до вивчення мов. Після виїзду з дворічним сином у Палестину батьки змушені були повернутися, бо Георгію там не підійшов клімат і почалося запалення очей, що могло призвести до сліпоти. Тож у Сарнах його вилікували, тут він потім вчився в польській гімназії та, крім івриту та української мови, охоче опановував польську. Коли семирічний Гешка, як називали Шарпака у дитинстві, зламав ногу, батьки повезли його у Варшаву лікувати, а 1932 року сім’я переїздить до Франції.

У новій країні хлопець швидко освоївся: успішно влився до паризької комунальної школи, за рік вже добре знав французьку. А, здолавши без труднощів програму початкової школи, «перестрибнув» через два класи і вступив до ліцею ім. Св. Людовіка.  Георгію виповнилося 17, коли почалася Друга світова. Навчаючись у математичному класі ліцею в Монпельє, він водночас активно долучається до антифашистського руху Опору. Потім був арешт, трибунал, в’язниця, концтабір у Комп’єні та Дахау, рабська праця на будівництві злітної смуги військового аеродрому.  

По війні, дивом у ній виживши, Жорж Шарпак знову енергійно береться за навчання. У 1946-у прийняв громадянство Франції, а через 46 років прославить її, удостоївшись Нобелівської премії. Він зацікавився фізикою, ще навчаючись у паризькій Гірничій школі, тому по закінченні  цілком присвятив себе саме цій науці: здобуває докторський ступінь та стає (1959 рік) одним із перших працівників Європейського центру ядерних досліджень у Женеві (міжурядовий проект 12 країн щодо проведення експериментів з елементарними частками в адронному колайдері). Шарпак винайшов апарат, який значно полегшив діагностування раку молочної залози.

Знаменним видався для вченого рік 1992: одержав Нобелівську премію за винахід пропорційної камери – детектора, на якому відкрили низку елементарних частинок; став членом Французької Академії наук та почесним доктором чотирьох університетів; заснував організацію «Фізики без кордонів». У 1995 р. Жорж Шарпак, що був серед найактивніших захисників «мирного атому» і найзапеклішим противником розповсюдження ядерної зброї, започаткував конференції «Чотири моря» (Four-Seas-Conference).

«Така собі невеличка штуковина 10х10 сантиметрів», – сказав Шарпак про свій винахід, за який удостоївся премії Нобеля, а на кошти від неї  міг до останніх років життя  розробляти новий тип детектора для дослідження структури ДНК та вивчення поведінки ракових пухлин.  Восени 2010 року Жорж Шарпак – велика людина і вчений – пішов із життя. На жаль, він так і не встиг, хоч дуже хотів, побувати в Україні, на землі свого дитинства. В інтерв’ю французькому телебаченню з нагоди свого 75–річчя він сказав: «Коли не стелиться шлях на українські терени, то я кличу Україну до себе. І вона щоразу приходить – із власного серця».