Ніхто не вміє так любити і прощати, як рідная мати

Другої неділі травня, коли сонце щедро ллє тепло і немає меж буянню квітів і яскравості молодої зелені, святкуємо День матері – поза всякими сумнівами, свято кожної людини на Землі. 2019-го у багатьох країнах на різних континентах вшановуватимуть матусь 12 травня. Отож цього дня для них, наших дорогих, усе: квіти і подарунки, найщиріші слова вдячності, любові та ніжності, яких вони, погодьтеся, заслуговують не тільки в свято.

   Народження дитини – процес важкий і болісний, та у народі здавна казали, що нехитра справа народити, а значно трудніше зростити дитину гідною людиною. Материнство дароване жінці Богом, і у своєму серце кожна несе ні з чим незрівняну материнську любов, якою ощасливлює власне дитя, а інколи й чуже. Звичайно, у сучасному світі гендерної рівності жінки прагнуть реалізувати себе в професії, зробити успішну кар’єру, заробляти не менше, ніж чоловік, тому подружжя не беруться виховувати більше 2-3 дітей, але більшість жінок все-таки усвідомлюють: бути матір’ю – це справжнє щастя.

У центрі села Бровахи на Черкащині стоїть пам’ятник Євдокії Лисенко, на підніжжі якого викарбувані слова: «Спинись у задумі, поклади їй квіти, як шану матерям усього світу». Ця проста селянка народила одинадцять синів і п’ять дочок. Хоч були тоді важкі часи в Україні, вона разом з чоловіком Макаром працювали завзято, змалку привчали до роботи дітей, у родині панували любов і взаєморозуміння. У роки Голодомору Макар Лисенко помер, і Євдокія піднімала дітей одна. Серце жінки стискалося від горя, коли проводжала на фронти Другої світової війни своїх синів. Молилася за них денно і нощно, і сталося диво: всі десятеро – Феодосій, Петро, Іван, Василь, Михайло, Степан, Микола, Павло, Андрій та Олександр – вижили й повернулися до рідної хати. Пригортала їх Євдокія, поранених та скалічених, і не вірила у своє щастя. Її дочки не дочекалися з війни чоловіків, овдовіли. Брати Лисенки назавжди залишилися в рідному селі Бровахах, працювали в колгоспі, відбудовували зруйноване війною господарство, ростили своїх дітей, допомагали матері та завжди дослухалися до її мудрих порад.

   У 1946 році Євдокії Лисенко було присвоєно почесне звання «Мати-героїня». Померла ця неймовірної долі жінка на 74-му році життя, і, як згадують її діти, березневого дня 1967 року, відчуваючи, що скоро покине земний світ, зготувала вечерю, зібрала на неї усіх синів і дочок та заповіла їм жити у любові та злагоді.

   1984 року в Бровахах поставили пам’ятник Євдокії Лисенко, а в місцевій школі відкрили музей, який діє й сьогодні.

Симпатична з чарівною усмішкою білявка Світлана Зіляк живе у Житомирі. Вона поліцейський і багатодітна мати. Дітей у неї 13: троє рідних та 10 прийомних. Різниці жінка між ними не робить, бо всі вони для неї стали рідними.

Світлані було 27 років і мала вже трійко власних діток, коли в аварії загинула її сестра з чоловіком і їхніх осиротілих дітей хотіли забрати в дитячий будинок. Звичайно, тітка не могла допустити, щоб племінники жили у сиротинці, тож без вагань вирішила взяти їх у свою сім’ю, піклуватися про них і виховувати, як рідних. Пізніше членами родини Зіляк стали ще троє вуличних дітей, яких Світлана забрала до свого житла, дала їм не тільки прихисток, але й віру та надію на краще життя. Також вона взяла під опіку дітей, яких ростила і з якими вже не могла дати раду хвора одинока бабуся. Останнє поповнення у Світланиній сім’ї – двоє малюків, що потрапили під її крило з проблемної родини. Було б неправдою сказати, що все і відразу жінці вдавалося безпроблемно, але ж вона й не очікувала легкого життя, коли брала на себе відповідальність, крім власних, за прийомних дітей.

   Нині четверо дітей турботливої і люблячої матері Світлани Зіляк уже мають свої сім’ї, живуть окремо, перебравшись у власне житло. До речі, прийомна дочка народила донечку і Світлана пишається тим, що стала бабусею. Жінка почувається щасливою від того, що змогла стати справжньою матір’ю і для прийомних дітей та що тепер у неї велика і дружна сім’я.

Цікаві факти

  • Хоч в Україні День матері як офіційне державне свято запроваджено лише 20 років тому, на Галичині, зокрема на Тернопільщині та Львівщині, його відзначали ще 1929 року, а роком раніше до святкування Дня матері долучився на далекому північноамериканському континенті Союз українок Канади.
  • 21 дитину народила мешканка буковинського села Остриця Леонора Намені. Ім’я жінки занесено до Книги рекордів України як найбагатодітнішої матері країни.
  • Підраховано, що матері, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, долають за день, водночас роблячи приблизно 200 справ, майже 40 км.
  • Світовий рекорд за різницею між пологами (41 рік!) належить Елізабет Енн Баттл (Elizabeth Ann Buttle). Дочку жінка народила 1956 року, коли мала 19, а сина – в 60 років.
  • Райо Деві Лохан з Індії – найстаріша у світі мати. Нею вона стала в 70-річному віці.
  • Найважчу дитину (понад 10 кг) народила 1955 року італійка Кармелина Фіделеві.
  • Найнижча на зріст (лише 72 см) мати у світі Стейсі Геральд (Stacey Herald) живе у США. Мініатюрність не завадила їй народити трьох дітей. До речі, зріст чоловіка Стейсі Геральд становить 175 см.