Марія Кравчук – СОЛОМ’ЯНА КОРОЛЕВА УКРАЇНИ

СОЛОМ’ЯНА КОРОЛЕВА ЖИВЕ В УКРАЇНІ
Українська земля щедра не тільки на чорноземи, а й на людей, які обробляють її, вирощують споконвіків багатющі урожаї збіжжя, тому й називалася колись житницею Європи. На жаль, тепер родючі наші чорноземи засівають ріпаком, бо, мовляв, він дає кращий прибуток, однак добрі господарі продовжують сіяти жито, пшеницю, ячмінь, які пишно колосяться на родючій ниві.
З хліборобського роду походить і героїня мого нарису Марія Кравчук, сьогодні знана в багатьох країнах світу мисткиня. Засвітилася її зоря 22 січня 1954 року в далекій сибірській мерзлоті Кемеровської області, куди були депортовані з України її батьки Ганна і Василь Посполітак. Після смерті Сталіна повернулися вони з двійком діток (у засланні, крім Марії, народився у них ще син Олександр) в Україну, на рідну землю. Зліпило подружжя Посполітак сяку-таку глиняну хату, де було затишніше, ніж у землянці, і набагато краще, ніж на чужині. Мати Марії, яка пройшла Німеччину і Сибір, знову почала сіяти жито, щоправда, не на власному – на колгоспному полі. Трудилася на ньому разом з чоловіком від зорі до зорі, тяжко заробляючи нікчемні трудодні. Господь дарував Ганні довгий вік – 96 років.
Марійка змалечку була привчена до праці, знала кращі народні звичаї і традиції, яких дотримувалися в родині, виховувалася у любові до рідної України. Вона добре навчалася в школі, насолоджувалася поезіями Лесі Українки, захоплювалася картинами Катерини Білокур та все більше прагнула змалювати навколишню красу на папері, щоб інші теж побачили. Після школи Марія вступила у Львівське училище декоративно-прикладного мистецтва імені І. Труша. По закінченні працювала художником–оформлювачем у місцевому колгоспі, згодом – у районному відділі зв’язку. Опісля почала вчителювати в Куличівській школі. Щоб стати дипломованим педагогом, як того вимагала тодішня радянська система освіти, Марія Кравчук закінчила художньо-графічний факультет Івано-Франківського педінституту ім. В. Стефаника.
Ще тоді, як працювала художником, сталася з Марією подія, яка змінила її життя. Якось їхала вона в автобусі і задивилася на скриньку, що виблискувала золотом у руках котрогось із пасажирів. Поспитала, де купили таку красу, у відповідь почула: «Та це ж дід Олександр сплів, із сусіднього села. З соломи…». Не втрималася, подалася на пошуки того діда і таки відшукала. Олександр Коптюк не здивувався її приходу, бо, з його слів, уже сотні людей вчив плести з соломи, але й досі ніхто не плете. Він не знався на видах плетіння, але той, що показав, Марія опанувала добре. Тоді не було Інтернету, навіть літератури спеціальної не було, отож почала вона щось творити самотужки, бо ще в училищі добре засвоїла закони композиції. Умов для роботи з соломою не мала, діти Василько та Іванко маленькі, але знала – головне почати.
Відтоді (1984 р.) і плете, сама вчиться, інших навчає. Тепер може похвалитися своїми учнями, які працюють самостійно і творять усілякі дива з соломи, ставали переможцями у конкурсах і виставках, навіть отримували стипендії Президента, проте найкраще мистецтво соломоплетіння опанували її сини, зокрема Іван, якому інколи вдається перевершити свою талановиту маму.
Спочатку пані Марія, як і її учитель – дід Олександр Коптюк, плела з соломи різні скриньки та посуд,  небавом – фігурки птахів і тварин, вінки дівчатам та традиційні українські дідухи на Різдвяні свята. Акурат з отими дідухами, які волинська мисткиня виготовляє з жита спеціального сорту, а до нього додає трішки ячменю, льону, пшениці, сухих квітів (усього бере в міру, має свої секрети), на сьогодні зажила небувалої слави в Україні, бо, коли перед Новим роком я виставив на фейсбук пост з Маріїними дідухами, його поширило 5000 людей, а до мене й до неї звернулося майже тисяча замовників.
1999 року Марія Кравчук стала членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, а 2006-го – заслуженим майстром народної творчості України. В рідному волинському селі Куличів вона створила (2008 р.) єдиний в Україні музей солом’яного мистецтва «Солом’яне диво». Мандрують Україною і світами чудові роботи майстрині, та й вона сама наразі побувала в 14 країнах, як-от Японія, Нідерланди, Німеччина, Угорщина та інші, де експонувала свої вироби, давала майстер-класи з соломоплетіння, сама вчилася, привозила в Україну нагороди. Пані Марія організувала на Волині перший Міжнародний фестиваль соломкарства «Сніп», учасниками якого були народні майстри з багатьох європейських країн, США, Непалу тощо, але без державної підтримки змогла провести цей успішний фестиваль тільки раз.
Уже чотири роки поспіль на базі своєї школи Марія Кравчук проводить пленер «Житнє поле», передає своє вміння українським дітям, які переймають секрети її ремесла та гідно продовжать, вірить мисткиня, її справу. Своє мистецтво пані Марія гідно представляє на багатьох міжнародних фестивалях: Першому фестивалі солом’яного мистецтва в Мінську (2003); «Міфи і легенди» у Каліфорнії (2004), де отримала першу премію; «Солом’яне мистецтво світу» в угорському місті Пічвард (2007), на Міжнародній виставці «Експо-2005» з екології в японському місті Нагої тощо. До речі, в Японії Марія Кравчук перебувала цілий місяць, проводила там майстер-класи з соломоплетіння, показувала японцям своє дивовижне мистецтво, а також з великим інтересом ознайомлювалася з їхньою народною творчістю, звичаями і традиціями. Японські майстри, як і директор Каліфорнійського музею соломкарства Morgyn Owens-Celli, щороку приїжджають до неї, а українська мисткиня часто гостює в Польщі, Прибалтиці, Угорщині. Надзвичайно пам’ятний для неї Міжнародний симпозіум на тему павука в Литві, адже в цій країні солом’яні павуки у великій шані, тут їх дарують на весілля, хрестини та з приводу інших родинних урочистостей.
Тепер Марія Кравчук мріє про весну, про те, як заколоситься посіяне її сином жито. “Кожний житній колосок, який квітує, має чудовий запах, – мовить, усміхаючись, Марія Кравчук. – Ніякі парфуми не можуть замінити цього аромату. Хочеться жити і радіти, бо це моя земля, бо це моє жито, бо це моя Україна!”
Дмитро Пожоджук