Львівський гурт “Один в каное”

Львівський гурт “Один в каное” виник 2010-го і 27 листопада того ж року дав перший сольний концерт, на якому пісні музикантів-каноевців публіка зустріла напрочуд тепло. Відтоді гурт подорожував з сольними концертами багатьма великими містами України, а також виступив у Празі, Парижі, Кембриджі, Мінську та Гданську, брав участь у не одному фестивалі. Нинішній склад “Один в каное” – це гітарист Устим Похмурський, барабанщик Ігор Дзіковський та вокалістка Ірина Швайдак. Вони не витрачають грандіозних бюджетів, обходяться без послуг піарників, ба, навіть свій перший кліп на пісню “У мене немає дому” гурт із дев’ятирічним “стажем” презентував лише цьогоріч. Пісні каноевців “Човен”, “Бути тобою”, “Пообіцяй мені”, “От і все” та інші торкаються сердець слухача, де б не виконувалися. Ламати музичні стереотипи і грати щиру музику – такі непорушні правила музикантів і їхній шлях до сердець шанувальників. “Сила в простоті!” – стверджують музиканти “Один в каное”.
Про музичне і загалом життя гурту розповідає вокалістка, авторка текстів пісень та неофіційна прессекретар “Один в каное” Ірина Швайдак.

 Ірино, як для українського гурту ваш має трохи дивакувату назву. Звідки вона?
– “Один в каное” – переклад індіанського імені. Коли ми вирішили підібрати для гурту назву, близьку нашому світовідчуттю та яка б передавала настрій твореної нами музики, оця підійшла найкраще.
 Коли, де і як почалася спільна творчість гурту?
– З удвічі більшої кількості учасників, цікавих, різних, творчих, кожен з яких шукав себе в музиці. То був гарний час: ми збиралися на репетиції, приносили свіжонаписані уривки, мелодії. Наші творчі пориви ніхто не стримував, ми були відкриті до експериментів. Щодо інструментів, то це не була акустика, а радше класичний роковий набір з електрогітари, баса, барабанної установки. Тоді ми ще не знали, куди рухатися, – просто брали в руки інструменти і пробували творити.
 Тобто, жодних піар-кампаній, протекторства, продюсування?
– У перші роки, коли ми тільки-но починали виступати, то думали, що має бути той, хто вестиме нас, підкаже правильний шлях. Попервах ми, відверто кажучи, нікому особливо й не були потрібні, крім нас самих, але розвивалися, вчилися самостійно організовувати свій час, репетиції, концерти, заробляти перші гроші, радіти маленьким перемогам, приймати перші поразки. Все це укріплювало віру у власні можливості. Коли за кілька років почали надходити перші пропозиції щодо продюсування та просування гурту, ми вже розуміли, що можемо існувати і без численної команди, активного піару, продюсера. Тоді ми чітко знали, чого хочемо, і були готові брати на себе всі ризики та відповідальність.

 У гурту гарний логотип. Певно, в ньому, як і в усьому, що робите, є прихований символізм?
– Це робота нашої дизайнерки Тасі Пеллеґріні. Вона латиноамериканка, яка, зацікавившись українсь-кою музикою, запропонувала попрацювати над візу-алізацією гурту “Один в каное”. Тася досліджувала українську культуру, зокрема символіку. За основу логотипу вона взяла зображення серцевини кобзи, яка водночас нагадує кілька каное, які спливлися докупи.
 Ірино, як ти філолог за фахом наважилася кардинально змінити професію?
– Я не вважаю, що далеко відійшла від своєї професії, адже досі маю справу зі словом і текстом, до яких ще додалася музика.
 У когось із “каноевців” було музичне дитинство?
– У всіх трьох. Я закінчила сім класів фортепіано. Наш гітарист Устим у дитинстві грав на трубі, а барабанщик гурту Ігор навчався в музичній школі в класі акордеону.
 Які власні риси додає кожен із теперішніх учасників гурту в загальну картину “Одного в каное”?
– Думаю, характер “Каное” проявився і сформувався, коли ми зіграли наш перший сольний концерт. Відтоді склад змінювався двічі, але образ гурту став настільки самобутній, що його, мабуть, уже не змінити. Звичайно, всі ми різні: гітарист Устим дуже вдумливий, спокійний і заглиблений у себе, барабанщик Ігор комунікабельний та рухливий, а про себе мені важко судити – треба запитати у когось.
 Незабаром святкуватимете перше десятиліття. Як змінився гурт за цей час? Що подаруєте слухачам з нагоди свого ювілею?
– Ми, однозначно, виросли і особистісно, і професійно. Чимало експериментували у творчості та ще багато чого хочемо спробувати. Сподіваюсь, у нас вистачить на це часу. Плануємо тур містами України в оновленому і розширеному складі. Думаю, це буде або квартет, або оркестр.

 Серед україномовних пісень у репертуарі гурту є кілька білоруською. Звідки вони?
– Моя бабця – білоруска, в дитинстві я чула цю мову, і, видно, якась частинка душі білоруської культури відгукнулися в мені. Коли бабці не стало, я відчула потребу вшанувати пам’ять про неї ось у такий спосіб, і народилася пісня “Пішы”.
 Як гадаєш, древній Львів, що став “фортецею” гурту, якось впливає на характер ваших пісень? Не хотілося переїхати до столиці?
– Я народилась і виросла в містечку неподалік Львова. Коли в дитинстві вперше приїхала з мамою до цього прекрасного міста, то найбільше була вражена архітектурою університету ім. Івана Франка і заявила мамі тоді, що неодмінно в ньому навчатимусь. Я завжди відчувала, що житиму в цьому місті. Воно комфортне для мене своїм ритмом, ментальністю, мовою, культурою. Київ не такий близький мені. Врешті, ми живемо в час, коли відстані і так зване “столичне життя” вже не мають вагомого значення, зокрема для кар’єри музиканта. Усі музичні та організаційні питання можна з легкістю вирішувати дистанційно. Ми вибудовуємо своє життя навколо цінностей, що точно не залежать від того, в якому місті мешкаєш.
 Ірино, яке, на твою думку, було найнезвичніше місце, де концертував “Один в каное”?
– Мабуть, церква святого Володимира в Парижі та каплиця в Кембриджському університеті. У цих місцях не тільки унікальна акустика – там особлива духовна атмосфера.
 Чим збадьорюєшся, коли емоційно чи творчо вигоряєш?
– Я ці стани просто приймаю. Ніколи не пишу “бо треба”, хоч часом доводиться довго чекати натхнення, переживати відчуття пустки всередині для того, щоб потім народився твір, який пройде душевну цензуру і буде для мене вартісним.
 Що зараз відбувається на “творчій кухні” гурту?
– Нещодавно ми завершили наш концертний тур, а зараз сконцентровані на роботі над випуском нового альбому. Так трапилося, що протягом року виконуємо на концертах пісні, які до нього ввійдуть, але в світ він поки що не вийшов. Взагалі-то якось мимохіть повторюємо історію з попереднім альбомом, коли теж упродовж кількох років наживо виконували пісні на концертах і тільки через п’ять років видали його на носіях.
 Ірино, що для музикантів “Один в каное” успіх?
– Відчувати задоволення від того, що робиш, і можливість перетворювати мрії на конкретні цілі та йти до них.
 Що побажаєте читачам журналу РАЗОМ?
– У вашого журналу чудова назва! Пам’ятаймо завжди, що бути разом – це бути сильнішими!