Левко Лук”яненко – батько української незалежності, взірець людини, громадянина, патріота

24 серпня будемо святкувати 27-у річницю незалежності України, а незламний борець за неї Левко Лук’яненко відзначав би своє 90-річчя, адже народилися вони в один день. Не відзначатиме… Його не стало 7 липня 2018 року… Радянський політв’язень і дисидент, визначний український політик і громадський діяч, колишній депутат Верховної Ради 4-х скликань, перший Посол України в Канаді, письменник, Герой України Левко Лук’яненко все життя віддано служив народу і Батьківщині.

Народився він на Чернігівщині, в селі Хрипівка. Його батьки – Грицько і Наталка Лук’яненко – були козацького роду. Мовчазний, розважливий батько та говірка і принципова мати вчили дітей, яких Бог дав їм п’ятеро, взаємоповазі, не ганьбити свій рід, прищеплювали любов до книги, науки, української пісні. 1942 року на війні загинув Грицько Лук’яненко, а наприкінці 1944-го до Червоної армії взяли й 15-річного Левка, де він служив майже 10 років: спочатку в Чернігові, пізніше у Новгороді-Волинському, Житомирі, Києві, на Закавказзі. Вже тоді, як розповідав Левко Лук’яненко, він поклявся перед небом боротися за самостійну Україну.

У Москві, де він 1953 року став студентом юрфаку Московського університету ім. Ломоносова,  почувався дискомфортно морально (як “хохол”) і фізично через постійну нестачу їжі. За кілька років Лук’яненко, котрий, до речі, був членом КПРС, ще більше упевнився у необхідності боротьби, аж поки Україна не стане незалежною. У 1958 році він приїздить працювати на Львівщину, де разом з однодумцями створює опозиційну до радянської влади «Українську робітничо-селянську групу». «За антирадянську агітацію та пропаганду» у січні 1961-го його виключили з компартії, заарештували і засудили до розстрілу, однак через 72 дні цей вирок суд замінив на 15 років позбавлення волі.

 

Вийшовши на свободу (1976), Левко Лук’яненко став одним із засновників Української гельсінської групи, а вже за рік – арешт і новий вирок: 10 років в’язниці та 5 років заслання. Загалом цей мужній чоловік, незламний борець за незалежність України провів у тюрмах і концтаборах майже 27 років.

На початку 1989-го після помилування та звільнення з заслання Левко Лук’яненко повернувся в Україну. У березні наступного року він був вперше обраний депутатом Верховної Ради України, а потім ще тричі ставав народним обранцем до неї. У квітні цього ж року Лук’яненко з групою однодумців створив Українську Республіканську Партію (УРП) і очолив її. Він балотувався на посаду Президента України, вибори якого відбулися 1 грудня 1991 (тоді переміг Л. Кравчук). Левко Лук’яненко – автор Акта про незалежність України від 24.08.91. У 1992—1994 він був першим Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді. Незабаром став заступником голови новоствореної Української республіканської партії «Собор». 16 червня 2007 р. за власним бажанням склав депутатські повноваження.

Письменницьку діяльність Левко Лук’яненко почав наприкінці 80-х років і працював на цій ниві дуже плідно. За життя він написав багато книжок (“Що далі?”, “За Україну, за її волю…”, “Вірую в Бога і в Україну”, “Не дам загинуть Україні!”, “Народження нової ери”, „У країні кленового листка“ й інші), з-поміж них найвідоміша “Сповідь у камері смертників”, в якій автор змалював свою боротьбу за незалежність України. У 2016 році за 13-томну книгу “Шлях до відродження” Л. Лук’яненко удостоївся Шевченківської премії.

За часів незалежності він був нагороджений медаллю ім. Св. Володимира «Борцям за волю України», орденом Свободи, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, почесною відзнакою президента України (1992); йому присвоєно звання Героя України. Левко Лук’яненко – Почесний доктор права Альбертського університету (1993, Канада).

Л. Лук’яненко:

“25 років ще малувато, щоб ми усвідомили, що тільки полюбивши цю країну, тільки організувавшись у межах України, тільки створивши українську націоналістичну владу – ми почнемо відроджуватися”.

“Будьте сміливі, покладайтеся на долю і не бійтеся смерті. А найбільше любіть свій край, своїх батька й матір, любіть Україну. За парканом не сховатися. Особисте щастя і добробут можливі тільки в щасливій, захищеній і шанованій Батьківщині”.

“Майбутнє України залежить від українців. Хоч би як ворожі сили діяли проти України, Україна достатньо велика, щоб, здобувши державну волю до боротьби, нейтралізувати антиукраїнські плани. Індекс генетичного розуму українців один з найбільших у світі”.