Коротка мандрівка Conservation Areas – гарний відпочинок

 Хтось казав, що життя – це дорога. Добре, коли до вашої диспозиції ціле життя або хоча б відпустка… А якщо у вас один день та ще й з непевною погодою?  Не біда, адже навколо Торонто повнісінько місць, що називаються Conservation Areas англійською чи “громадські природоохоронні території” українською.

Насамперед я б махнув на болота Rattray Marshe у Міссісазі: жодних виснажливих підйомів, новий акуратний хідник (Boardwalk) і цілком небагатолюдно. Ви потрапляєте на заросле озерце з фрагментами лісу, цікавими птахами, котрі якраз в’ють гнізда та висиджують пташенят, і різноманітною рослинністю. Саме озерце якось дивним чином чи то з’єднується, чи то роз’єднується з озером Онтаріо довгою і майже неприступною косою з великої гальки. Коріння дерев попідмивало минулорічними повними водами, і воно фантазійно переплітається, стараючись втриматись у ґрунті. Отож у Rattray Marshe можна із задоволенням прогулятися пару годин.

Неподалік, на краю Брамптона, лежить привабливе озеро Серця (Heart Lake). Одного разу ми натрапили там на гриби, після чого усі наші друзі просили пояснити, де саме це грибне місце. Я пояснив, і хоч ні ми, ні вони грибів більше жодного разу не бачили, але прогулянка навколо озера чудова. Стежка йде трохи вгору, потім вниз і виводить вас то на мальовниче чисте плесо, де, до речі, можна порибалити, то на галявину, то поміж старезні вікові дерева. Є там і підвісний маршрут між кронами дерев – це якраз те,  що треба дітям!

Дуже гарне враження справляють заповідники Сілвер-Крік (Silver Creek) та Терракота (Terra Cotta), що трохи далі на північний захід. Обидва дуже непогано доглянуті та мають довші і коротші кругові маршрути. Якщо ви вже вибрали Сілвер-Крік, то знайте, що там близько розташована ферма Скотсдейл зі збереженими будинками справжньої канадської ферми, чудовими струмками, лісами і величезними відкритими просторами. Через обидві території проходить знаменитий трансканадський маршрут Брюс-Трейл (Bruce Trail). Тут були і демонстрація старого індіанського способу випарювання сиропу розпеченим камінням, і змагання дроворубів, і, звичайно ж, пригощання млинцями з сиропом під веселі пісеньки.

Бельфонтейн (Belfountain) – це ще одна заповідна перлина, де є парк і місток прямо через водоспад, а також кришталево чиста звивиста річечка, дуже подібна на карпатську. Гарантую, що ваше естетичне чуття буде задоволене на всі 100 відсотків, але, вирушаючи сюди, неодмінно переконайтеся, чи зручне ваше взуття, бо стежки місцями дуже круті. Саме в Бельфонтейні ми якось зустріли українця – буддійського монаха, який особисто перетинався в своїх східних подорожах з Джорджем Гаррісоном з “Бітлзів” і просто таки осяяв нас своїм просвітленим знанням. До речі, не забудьте, бо варто, скуштувати морозива чи пирога в чудовій закусочній селища Бельфонтейн.

Поблизу є ще й Кен Вілланс (Ken Whillans), де можна знатно порибалити, і Спрінґвотер (Springwater), відомий традиційними індіанськими фестивалями пау-вау. З власного досвіду можу порадити: вибирайте один заповідний об’єкт на одну поїздку. Там буде що пооглядати і самим, і з дітьми. Всього в Онтаріо є близько 250 таких охоронних територій, які не лише зберігають природу, а й контролюють якість води, працюють як регулятори водного стоку, надають навчальні і відпочинкові програми.

Тож довго не роздумуйте, а швиденько зліпіть канапку, наповніть термос і вперед за новою порцією наснаги, настрою, здоров’я та позитивних вражень!

Текст та фото: Микола Сварник