Invictus Games 2017 Українська команда нескорених

Суспільство вважає їх героями, увесь світ захоплюється їхньою неймовірною мужністю та безмежною витримкою, проте рідко хто їх посправжньому розуміє. Вони ветерани – люди, які обрали своєю професією захищати Батьківщину та за покликом серця в якийсь момент свого життєвого шляху виконали цей святий обов’язок. У кожного з них свої мрії і потаємні страхи, свої фізичні та душевні травми, власна історія перемоги. У вересні 2017 команда з 15 українських ветеранів уперше змагатиметься на Іграх Нескорених у Торонто та доводитиме світові: не існує нічого, що здатне поставити їх на коліна. Сьогодні познайомимо вас з мужніми, сильними духом членами української команди нескорених.

Будаєвський Павло
Звання: капітан
Строк служби: 11 років
Вік: 28 років
Рідне місто: Полтава
Спортивна дисципліна:
плавання; біг (track&field).
Павло став до лав Збройних Сил України, щоб продовжити родинну династію. “Служити нації – бути добрим захисником”, – упевнений він. Під час бойових дій хлопець отримав кульове поранення плеча.
Павло вирішив спробувати себе в Іграх Нескорених, бо вважає, що “такі змагання загартовують характер і роблять життя барвистим, додають впевненості і дозволяють учасникам знову почуватися важливим членом суспільства”.
Оскільки ще з раннього дитинства займався плаванням, вирішив змагатись у цій дисципліні, а ще прагне показати себе в стрільбі з лука та в бігу. “Моя мета – завоювати медаль і показати світові Україну з кращого боку”, – каже Павло.
Зімніков Олег
Звання: молодший сержант.
Строк служби: 5 років
Вік: 29 років
Рідне місто: Харків
Спортивна дисципліна:
біг на 400 м
Кандидата в майстри спорту з паліатлону Зімнікова Олега в армію привела любов до рідної країни. “Я гордий своєю професією, для мене велика честь – носити шеврони з прапором України”. У запеклих боях під Іловайськом він був контужений.
На Invictus Games у Торонто Олег змагатиметься у бігу, тому що ним займався ще школярем та й досі обожнює бігати та ходити пішки. Олег упевнений, що саме спорту завдячує своєю хорошою фізичною формою.
Хлопець надіється завоювати на Іграх медалі, прославити Україну, зустріти нових гарних людей і поділитися з ними своєю жагою до життя. “Цей проект – чудова можливість показати світу, що зраненій війною людині не треба здаватися, а прагнути повноцінно і з насолодою жити незалежно від важкості поранення”, – каже він.
Мамонтов Павло
Звання: старший солдат
Вік: 25 років
Рідне місто: Київ
Спортивна дисципліна: велоспорт; веслування на тренажері
Як тільки почалися заворушення на сході України, Павло Мамонтов пішов добровольцем у батальйон “Азов”. У боях отримав численні травми (мінне поранення правого передпліччя, дисфунція кісток, невропатія ліктьового нерва, контузія), тому, хоч до війни займався ковзанярством і тайським боксом, довго не міг повернутися до занять спортом. Однак переборов себе і розповідає про це так: “Я перестав лінуватися, став фізично й морально сильнішим. Роблю все можливе для своєї сім’ї та країни і хочу, щоб моя реабілітація служила прикладом для інших”. Усі види спортивних дисциплін, у яких виступить на Invictus Games, для Павла нові, оскільки почав тренуватися після відбору до збірної в лютому 2017. Він вірить: щоб здобути перемогу, треба позитивно мислити. Про свої очікування від поїздки в Торонто говорить: “Було б круто, окрім здобуття перемоги, зустрітися в Канаді з українською діаспорою, принцом Гарі та королевою”.
Михайлова Катерина Звання: солдат
Строк служби: 1,5 року
Вік: 29 років
Рідне місто: Нікополь, Дніпропетровська обл.
Спортивна дисципліна: велоспорт, стрільба з лука, жіночий пауерліфтинг
Катерина Михайлова – єдина дівчина в складі збірної України. Змагатиметься у стрільбі з лука та велоспорті, бо поранення (травми голови та контузія) не дозволяє займатись іншими. Їде на Invictus Games, щоб показати високі результати та гідно представити рідний батальйон “Айдар”, в якому воювала. Вона хоче власним прикладом надихнути інших травмованих на війні бійців не опускати руки та вірити в свої сили.
(Інтерв’ю з Катериною читайте у серпневому випуску РАЗОМ №48)
Молодід Сергій
Звання: лейтенант
Строк служби: 14 місяців
Вік: 31 рік
Рідне місто: Київ
Спортивна дисципліна: велоспорт, біг на 1500 м
З велосипедом Сергій Молодід “подружився” 2005 року: “Я просто купив велосипед і почав кататися з друзями”. Незабаром хобі переросло у стиль життя: у 2009-2013 брав участь в аматорських перегонах на шосейних та гірських велосипедах, виборював призові місця.
Стати військовослужбовцем Сергія змусив громадянський обов’язок: “Я хотів зрозуміти цю війну, тому що вона частина історії моєї країни”. Незважаючи на поранення (спинальні дискові пошкодження), він бере участь в Іграх, аби показати всьому світу, що українські ветерани, зокрема й він, — люди великої сили волі. “Якщо люди, – каже Сергій, – підтримують мене, значить я цього вартий. Якщо гідно представлю Україну на Іграх Нескорених, тоді я на правильному шляху. Це і є щастя!”.

Панченко Роман
Звання: старший солдат
Строк служби: 1,5 року
Вік: 22 роки
Рідне місто: Запоріжжя
Спортивна дисципліна: стрільба з лука
Хоча Роман Панченко має перший дорослий розряд з плавання, на Іграх Нескорених він виступатиме як лучник, оскільки численні бойові травми (кульове спинальне поранення, пошкодження легені та селезінки) поки що утримують його від улюбленого заняття. До речі, Роман уперше взяв у руки спортивний лук лише кілька місяців тому, коли, зокрема, почався етап  реабілітації. Хлопець щасливий, бо може стати прикладом стійкості духу для багатьох українців, і саме це мотивує його не здаватися та продовжувати тренування.
Пашкевич Василь
Звання: капітан
Строк служби: 12 років
Вік: 29 років
Рідне місто: Кузнецовськ, Рівненська обл.
Спортивна дисципліна: пауерліфтинг
Служити в українській армії Василь мріяв, коли ще ходив до школи, хоч тепер не заперечує, що професія ця непроста. “В армії, – наголошує він, – слід чітко розуміти, хто твій друг, а хто ворог на лінії фронту”.
Василь – майстер спорту з пауерліфтингу, яким  займається 8 років поспіль і якому залишився вірний донині, хоч завадити могли множинні поранення шрапнеллю тазу, правого плеча та голови. Саме спорт дисциплінує його, що дозволяє переборювати життєві негаразди: “Ігри, – вважає Василь, – потужний засіб реабілітації, де кожен солдат отримує позитивні емоції та знаходить нових друзів”. Він сам налаштований на перемогу в Іграх  Нескорених і  водночас переконаний, що кожен учасник  – уже переможець, бо виграв боротьбу за власне повноцінне життя.
Писаренко Олександр
Звання: майор
Вік: 46 років
Рідне місто: Боярка,
Київська область.
Спортивна дисципліна:
легка атлетика, веслування на тренажері
Олександр Писаренко – майстер спорту з академічного веслування.
“Я займався спортом усе своє життя. Він допомагає мені залишатись позитивним і в добрій фізичній формі, гартує мій характер, дисциплінує та робить більш відповідальним”, – ділиться Писаренко. Штовхати ядро почав кілька місяців тому, коли на тренування його надихнули брати Вірастюки. Хоче на Іграх гідно представити Україну, щоб її прапор був піднятий і завдяки його зусиллям, та довести своїм прикладом, що ані вік, ані поранення – не завада спортивним досягненням.
Секрет успіху, на думку Олександра, у підтримці близьких, і пояснює: “Коли бачиш рідних та близьких на трибунах, зробиш все, щоб виступити якнайкраще”.
Писарчук Юрій
Звання: солдат
Вік: 32 роки
Рідне місто: Київ
Спортивна дисципліна:
біг 400 м і 1500 м, плавання
Юрій Писарчук – кандидат у майстри спорту з ножового бою. Повернувся в спорт після важкої травми (пошкодження хребта та нижніх кінцівок шрапнеллю, поранення голови), щоб довести собі, що він досі повноцінна людина. Вважає спорт, у якому близько 10 років, своїм способом життя, а від змагань очікує, звісно, перемоги.
Своїм прикладом Юрій хоче підняти дух інших учасників бойових дій, які зазнали травм. Секретом успіху у будь-яких справах він вважає вміння щодня отримувати насолоду від життя.
Рак Валерій
Звання: старший сержант
Строк служби: 7 років
Вік: 43 роки
Рідне місто: Велика Севастянівка,
Черкаська обл.
Спортивна дисципліна:
стрільба з лука, веслування на тренажерах, плавання
Ази стрільби з лука та веслування Валерій почав освоювати в лютому 2017, а плаванням займався з дитинства. “Лук – давня моя мрія, яка стала реальністю”, – ділиться Валерій. – Спорт сприяє постійному самовдосконаленню. Він мотивує досягти певного результату замість того, щоб постійно скаржитися на життя, дає нові емоції та стимулює рухатися вперед”.
Про Ігри Валерій дізнався в госпіталі, де лікувався після пораненням шрапнеллю ніг, голови, лівої руки. Свою участь у змаганнях він присвячує загиблим, пораненим та живим побратимам, які захищали й захищають Батьківщину.  Ігри, на його думку, це вияв уваги, небайдужості та поваги до ветеранів, що, безумовно, дуже важливо для їх реабілітації”. Мріє Валерій про те, що Україну в світі сприйматимуть як переможницю  і у війні, і в спорті.
Свириденко Вадим Звання: сержант
Строк служби: 5 місяців в АТО
Вік: 44 роки
Рідне місто: Київ
Спортивна дисципліна:
легка атлетика, веслування на тренажерах
Вадим Свириденко – людина надзвичайної мужності та самоконтролю, адже попри втрату чотирьох кінцівок, почав займатись спортом. Він говорить, що спорт мотивує його жити далі, а запорука успіху – щоденні тренування.
Вадим брав участь у 41-у марафоні морської піхоти США в Вашингтоні. Власним прикладом він доводить, що навіть інвалідність першої групи не здатна зашкодити українським військовим гідно представляти свою країну на світовій арені. “Сподіваюсь, – каже він, – що скоро реабілітація спортом стане в Україні доступною кожному пораненому солдату”.
Сидорук Дмитро
Звання: молодший сержант
Вік: 34 роки
Рідне місто: Київ
Строк служби: 1 рік
Спортивна дисципліна: стрільба з лука, біг на 100 м.
Дмитро почав займатися стрільбою з лука ще в дитинстві, став майстром  спорту міжнародного класу, був чемпіоном світу серед юніорів. Він завжди любив плавання, футбол, біг, силове тренування як дієвий засіб розслабитися. Після відбору в 2017 році в збірну команду України на Ігри Нескорених Дмитро відновив заняття спортом, бо переконаний, що вони найкраща реабілітація після травм, і щодня доводить це власним прикладом. “Хочу дізнатись, як далеко мене пустить моє тіло,  який мій рівень витривалості”, – каже він.
Ткаченко Олександр
Звання: сержант
Строк служби: 5 років
Вік: 28 років
Рідне місто: Семенівка, Чернігівська обл.
Спортивна дисципліна:
легка атлетика, біг
Кілька років Олександр займається бігом, у нього другий дорослий розряд. Каже, що спорт допоміг йому вибрати професію й перемогти травми (контузія, поранення шрапнеллю шиї і голови). Обрав він бігові види легкої атлетики, тому що просто любить бігати.
Зараз Олександр завзято готується до Ігор Нескорених, бо вірить, що ці змагання — “Олімпійські Ігри для військових”.

Торчинський Сергій
Звання: молодший
сержант (армія),
лейтенант поліції
Строк служби: 2009-2010,
2014-2015, з 2016 – в поліції
Вік: 29 років
Рідне місто: Басівка,
Волинська обл.
Спортивна дисципліна: пауерліфтинг, атлетика
Сергій вважає, що кожен чоловік зобов’язаний служити в армії, бо це та мала ціна, яка платиться за спокій і безпеку нашої країни. Спортом він почав займатися вже після отримання поранення (влучання шрапнелі в шийний відділ), коли приєднався до команди.
Мріє Сергій про те, що після Ігор Нескорених українськими військовими пишатимуться і в рідній країні, й в усьому світі. “Підняття прапора України на Іграх – це свідчення нашої силу духу, незалежно від отриманих фізичних чи душевних травм”, – вважає він.
Чуб Олександр
Звання: доброволець
Строк служби: 6 місяців
Вік: 30 років
Рідне місто: Ніжин,
Чернігівська обл.
Спортивна дисципліна: велоспорт, веслування на тренажерах
Олександр приєднався до бойового підрозділу добровольцем, бо  відчував, що захищати свою землю – його обов’язок як чоловіка і як людини.
Відтоді, як після поранення під час тримісячного курсу реабілітації в США подолав 10 000 км на велосипеді, ні на день не полишав занять спортом. “Велосипед був частиною мого життя протягом 10 років з перервою на  війну, а  веслувати вперше спробував у лютому на відборі в Києві і відразу полюбив цей спорт,” – розповідає ветеран.
Він мріє показати на Іграх високі результати та гідно представити українських воїнів, що, як і він, добровільно стали на захист своєї Батьківщини.