Гурт LETAY: Світ чекає й хто шукає, той знайде у ньому себе

Ні для кого не секрет, що українська культура зараз переживає справжній злет: з’явилося багато достойних виконавців та гуртів. Здавалося б, за таких умов важко чимось здивувати в царині сучасної української музики, проте це під силу молодому гурту «LETAY», у музику яких вплетені і виразно та свіжо звучать нотки інді-року. Про «попереднє життя» колективу, музичну філософію та амбітні плани розповідає його засновник та фронтмен Ілля Рєзніков.


Ілле, розкажи читачам, як ти потрапив у світ музики. Привела тебе в нього музична освіта чи юнацьке захоплення?
Років до 16 я взагалі про музику й не думав, а ось потім уподобав гру на гітарі, співав відомі пісні та ще намагався творити щось своє. Згодом мої пісні почали подобатись людям, тому я повірив, що зможу стати відомим музикантом, і просто рухався та розвивався в цьому напрямку. Музичної освіти поки не маю, але, гадаю, у майбутньому обов’язково здобуду її, адже музика – це те, що в мене виходить найкраще, від чого справді кайфую.
   Багато гуртів народжується зі спільних занять музикою приятелів. У вас було не так: кажуть, що Ви шукали учасників у соцмережах…
Так, це правда, я шукав музикантів на Харків-форумі – дуже старому порталі, де що завгодно купують та продають, а також знаходять людей за спільними інтересами. На той час я мав десь 7-10 записаних демо, але важко було знайти людей, щоб грати саме мою музику.
   «LETAY» часто змінює свій склад?
Перший склад гурту – ритм-секція та мої гітара й вокал. Відтоді і дотепер я залишаюся головним та незмінним учасником. Загалом, у складі гурту у різні часи грали Дмитро Натаров (бас гітара), Андрій Панасюк (ударні), Майя Скорик (скрипка). Зараз експериментую зі складом та саундом. Наприклад, остання моя концертна програма створена у мінімалізмі Twenty One Pilots – тільки барабани та електроніка з вокалом. Щодо інших експериментів, то поки їх ніде не афішую, про це розкажу пізніше.
   Чи вплинула зміна назви з «WE Are!!» на «LETAY» на концепцію гурту та стиль виконання?
   По-перше, нова назва мені більше подобається. Гурт вперше вийшов на сцену під назвою «WE ARE!!» у 2010 році і співав виключно англійською, «LETAY» – українською та англійською. «WE ARE!!» – це були просто якісь «ми», які пробували грати музику і їм вдалось. «Letay» – відсутність обмежень, прагнення експериментів.Концепція змінилась разом зі мною, а не з назвою, просто так збіглося у часі.
   Перший альбом «LETAY» англомовний, тепер це мікс. Скажіть, обрали англійську, бо надіялися на більше коло слухачів чи, може, під впливом творчості котрогось виконавця?
Перший альбом «The Bright Side» гурту (тоді називався «WE ARE!!») записав британський саунд-продюсер Енді Томсон, якого, зрозуміло, зацікавили саме англомовні пісні. Про композиції іншими мовами всі просто не знали аж до виходу альбому «Вітер без пилу». Так склалося, що я легко (інстинктивно) сприймаю мови: наприклад, англійську вивчив, подивившись серіал «Друзі» та спілкуючись з Енді Томсоном. Мені неважко творити та співати українською, англійською чи російською.

    Як виникла співпраця з Енді? Не кожному молодому гурту випадає така можливість.
Випадково, через знайому Яніну Луценко я надіслав йому демо на пісню Better Not to See You, повністю записану мною. Енді дуже сподобалось, він навіть подумав, що вокаліст – британець. Спочатку він просто хотів зміксувати пісню, але згодом вирішив приїхати до Харкова та записати цілий альбом.
   А зараз, Ілле, відчуваєш потребу більше співати українською?
Так, звичайно, бо прийшло розуміння того, що хочу почуття та емоції виражати не тільки музикою, а й словами. В Україні мені є що сказати українською, і я це роблю: хочеться зробити свій внесок в українську музику. А ще просто кльово співати українською, адже вона дуже мелодійна та м’яка, і виходять надзвичайно красиві пісні. Англійською, як міжнародною мовою, теж буду співати, але то вже для слухачів, що не розуміють української.
   Українською спілкуєшся з дитинства, бо багатьох цікавить, звідки у тебе незвично м’яка вимова?
Я родом з Харкова – міста, як відомо, русифікованого, де донедавна майже не розмовляли українською. В школі та університеті чув її тільки на уроках та парах з української мови та літератури, а цього, зрозуміло, дуже мало для того, щоб нормально вивчити мову, хоч розумів з дитинства. Коли шість років тому вперше побував на заході України, отримав гарну розмовну практику, та й у Києві зараз маю її більше. Щодо акценту, то не знаю, звідки він взявся, бо сам його не чую. Але все незвичне в шоу-бізнесі на користь, тому я навіть радий, що люди помічають мою особливу вимову.
   Яку музику ти слухаєш?
Зраз слухаю будь-яку музику, тому можна сказати, що я меломан. Коли якийсь музичний твір дуже подобається, беру його до уваги, щоб відточувати власну майстерність. З останнього слухав «Twenty One Pilots», Kanye West, Rag’n’Bone Man, подобається Rihanna.
   Пісні – це віддзеркалення думок автора, фактично його біографія. З якою власною піснею себе асоціюєш? Яку композицію вважаєш кращою роботою?
Творчій людині завжди важко оцінювати свою творчість. У кожній пісні – частинка моєї душі, розповідь про моє життя у різний період. Зараз мені дуже близький текст «Світ чекає». А яка композиція найкраща, вирішувати слухачам!
   Який головний меседж пісень ‘‘LETAY’’ на сьогодні?
Слід у всьому обирати любов. А ще не потрібно боятись своєї мрії: світ чекає на рішучих!
   ‘‘LETAY’’ брав участь у відбірковому турі Євробачення. Чи розчарувала вас поразка?
Сама суть відбору у тому, що треба обрати 1 пісню з 24. Але музика – це не спорт, тут все суб’єктивно. В таких конкурсах головне – шанс донести свою музику до людей. Мене почули мільйони глядачів, і це дуже круто. Звісно, було б краще, якщо б я вийшов у фінал або навіть переміг у ньому.

   Що зараз відбувається в гурті? Чи планується візит до Канади?
Зараз я пишу третій альбом та готую нову концертну програму. Ще виходить кліп на пісню «Тримай веселу хвилю», а скоро будуть зйомки двох відео. Поки що не планував конкретні дати, але, якщо запросять виступити в Канаді, з радістю приїду!
   Успіх для тебе – це…
Робити улюблену справу: створювати музику, співати, давати концерти по всьому світі та заробляти цим так, щоб взагалі ні про що інше не думати.