Гурт “Без Обмежень” рокові ритми з мелодикою щирих почуттів

 “Без обмежень” – справжні українські рок-романтики, яким дивовижним чином вдається поєднувати ніжну та витончену мелодику щирих почуттів з потужними роковими ритмами. Гурт, щойно презентувавши кліп на пісню “Хочеш”, яка увійшла до його нового альбому, що ось-ось народиться, вирушив у тур на її підтримку. Якраз поміж численними концертами нам вдалося на хвильку впіймати фронтмена “Без обмежень” Сергія Танчинця й поговорити про … все на світі. Про минуле гурту і  великі плани на майбутнє, вільний час і навіть про святкування 8 березня – далі в інтерв’ю.

Сергію, чим майбутній альбом гурту різниться від попередніх?
Він абсолютно нічим не відрізняється і нічим не особливий! Чому всі вважають, що кожен новий альбом артиста повинен бути особливим? Це просто музика, яка постійно змінюється, тому що її пише людина, яка також змінюється разом зі світом! Новий альбом може бути трошки кращим, трошки гіршим, але загалом він такий же класний, як і решта!
Повернімося трохи в минуле і з’ясуємо, чому назвалися “Без обмежень”?
Коли ми створилися, ще не знали, яку музику гратимемо. Кожен з нас слухав різну музику, і ми ніяк не могли домовитись: хотілось і того, і того. Тому ми вирішили не обмежувати себе у виборі музичного матеріалу. Так і стали “Без обмежень”.
І все-таки, чи є певні рамки, якими себе обмежуєте?
Звичайно, визначення “без обмежень” стосується тільки нашого творчого пошуку. У житті ми такі, як і решта нормальних людей, дії яких обмежуються правилами людського співіснування, законами України і, мабуть, ще Божим словом.

А щодо творчості існують певні табу?
Я ніколи не хотів би співати під “плюс”. Звичайно, трапляються випадки, коли немає можливості виступу наживо: телевізійні передачі, наприклад, або певні музичні жанри, такі як шансон чи відверта поп-музика, якими я ніколи б не займався.
Чи пригадуєш свій перший виступ перед аудиторією?
Насправді, до “Без обмежень” у мене був інший гурт, який ніхто нікуди не брав виступати… Це був 1997-98 р., коли в Мукачево, звідки я родом, нічого, власне, й не відбувалося. Отоді, щоб мати хоч якийсь виступ, ми самі організували в рідному місті рок-фестиваль. Дуже багато доклали до цього зусиль… Виступили на не налаштованих гітарах. Надзвичайно погано виступили, але мені тоді було 15-16 років, тому в ті роки, гадаю, краще й не могло бути!
Мукачівський період творчості “Без обмежень” дуже відрізнявся від київського?
Мукачівський період – це здебільшого такий собі аматорський період. Про популяризацію гурту тоді і мови не було! З переїздом у Київ ми почали займатися музикою професійно, зрозуміли принцип роботи шоу-бізнесу, зокрема, що треба робити, щоб матеріал виходив якісним, як записувати треки, як їх просувати.
Перший офіційний альбом гурту вийшов 2007, аж через 8 років після заснування. Що відбувалося у проміжку?
До нього був ще у 2001 році перший (неофіційний) альбом.Потім ми довгий час складали матеріал, перебиралися до Києва. Не все у нас виходило, тому тільки у 2007 році був записаний матеріал, який готувався з 2003 по 2006. А результат ви бачили.

За стільки років, напевно, змінилась і команда…
Перший склад “Без обмежень” – це люди, з якими створився гурт і почався його рух вперед, а нинішній – це учасники, які довели його до рівня впізнаваного гурту, що має своїх слухачів і який хочуть бачити на сцені. І ті, і ці хлопці зробили для “Без обмежень” усе, що могли, тому вони однаково важливі для гурту .
Сергію, твоєму авторству належить гімн хокейної команди. Що спонукало відійти від звичного жанру?
Дружба з керівником і власником хокейної команди “Беркут”. Він запросив нас грати перед матчами з її участю, і вже в процесі співпраці виникла ідея написати гімн, якого у команди не було. Ми були здатні це зробити, ось і зробили. Гімн усім сподобався, тільки, на жаль, на сьогодні клубу вже нема.
А тобі хокей подобається? Як взагалі у тебе зі спортом?
Хокей – красивий спорт! Я, на жаль, не займався ним ніколи, лише трохи стою на ковзанах. Мені завжди подобався баскетбол, але мій зріст 172 см не дозволив навіть мріяти про баскетбольну кар’єру. Як усім хлопцям, також подобався футбол, та, як бачите, з музикою у мене більше спільного, ніж з професійним спортом.
У кіноактори не хотілося перекваліфікуватись? Знаю, є такий досвід (фільм М. Добоша «Somnium Adveho Verus. Nocturnum 1»).
Це був короткометражний фільм – зовсім не велике кіно. Друг знімав фільм, попросив підіграти в процесі, і я не відмовився. Такий собі маленький експеримент.

“Без обмежень” – один із небагатьох гуртів, який не побоявся поїхати у тур містами Донбасу («Підтримаємо своїх», 2014). Не виникало думки, що все даремно, що нічого не змінюється?
Кожен із нас робить на своєму місці те, що може, а історія розсудить, що змінилося, а що ні. За такий короткий проміжок часу навряд чи можна щось оцінити. Насправді, я розумію людей, бо в мене самого іноді виникає таке ж питання: “Відбулася революція Гідності, а чому нема ніяких змін?” Але мені здається, що з часом зміни прийдуть, і в музичному житті також. В українському шоу-бізнесі вони вже відбулися на 100%! Потрібен час, щоб все переосмислити, усвідомити, втрапити у потрібну колію. Ми ж робили свою справу, продовжуємо її робити і, поки триватиме війна, будемо їздити на схід. Закликатимемо своїх товаришів – музикантів робити те саме.
Спеціально підбирали репертуар для виступів на сході?
Та ні. Те, що граємо на концертах, виконували і для хлопців на передовій.
Сергію, на сцені ти такий мужній, трохи брутальний чолов’яга, а який чоловік і татко?
Мені здається, що я непоганий тато! Дуже люблю свою сім’єю, намагаюся проводити з нею доволі часу. Не завжди виходить, бо концерти, поїздки, але у вихідні ми завжди разом. Щодо чоловіка, то навіть не знаю… Може, запитайте у дружини? Сподіваюся, що я уважний чоловік. Я кохаю свою дружину, ми з нею прожили разом 10 років, і планів припиняти спільне життя нема і не буде. Мені подобається, як ми живемо в родині.
Що подарував своїм дівчатам на 8 березня, якщо, звісно, святкуєте?
Ми не святкуємо саме 8 березня. Намагаюся 7 або 9 подарувати квіти. В родині стараємося відмовитися від комуністичних свят, а це свято я таким і вважаю. Бачу, що наша держава теж так починає вважати. Насправді, є безліч можливостей подарувати дружині квіти, не обов’язково це робити лише 8 березня!

Коли набридає музика, чим волієш займатися?
Тоді у мене депресія! Я не знаю, як можна стомлюватися від творчості. Писати музику – це ж не за верстатом стояти! Як у кожної людини мистецтва, бувають творчі паузи, які від мене не залежать. Тоді я насторожуюся і починаю думати, а чому так. Мені подобається, коли пишуться пісні, а в проміжках, коли вони не пишуться, я трохи нервую.
Що зараз вариться в творчій майстерні “Без обмежень”?
Триває тур на підтримку пісні “Хочеш”, працюємо над альбомом. 13 квітня буде презентовано новий міні-альбом, до якого ввійде 8 треків. Потім поїдемо в тур країною, відвідаємо десь 30-35 міст. А далі? Час покаже… Хочемо великих майданчиків!

До нас плануєте?
Є такі плани на літо. У програму туру входить Північна Америка, зокрема і Канада. Власне, ми двічі намагалися потрапити до вас, але чомусь канадський посол двічі відмовляв нам у візі. Сподіваюся, цього разу пощастить більше.
Сергію, поділися з читачами “Разом” секретом успіху.
Як на мене, успіх – це, коли у житті ти маєш можливість робити те, що тобі подобається, і тим ще й забезпечувати себе і свою родину. Головний секрет – не зраджувати своїм мріям!

Слухайте гурт на радіо РАЗОМ

youtube канал гурту Без Обмежень