Груша медово-духмяна

Неможливо уявити гарний садок без груші, плоди якої прикрасять кожен стіл, а смаком задовольнять будь-якого гурмана. І хоч грушевий сезон – кінець літа і початок осені – вже минувся, не біда: смакувати цими медовими, соковитими, духмяними фруктами можна цілий рік завдяки зимовим сортам, які мають тривалий термін зберігання. Тож пізньої осені чи холодної зими вони, напоєні сонячним теплом, додадуть нам хорошого настрою та збадьорять спомином про літню пору.

Груші, як і яблука, відомі людству дуже давно, але де їх почали вирощувати і звідки вони поширилися світом, вчені досі не можуть з упевненістю сказати. Шанували плоди груші ще в античні часи, про що свідчать згадки в давніх літописах Греції, Риму, Київської Русі.
Здавна у слов’янських народів, зокрема й українців, було шанобливе ставлення до груші, і рубати її вважалося великим гріхом, що прирівнювався до посягання на чужу долю. Вони вірили в добру і чудодійну силу цього дерева, тому використовували його в деяких обрядах. У першу купіль дитини, щоб вона у майбутньому була стійка до життєвих труднощів, українці, наприклад, клали гілочки груші, а для породіллі, щоб легше переносила біль і муки, готували грушевий напій. Також галузкою груші-дички з колючками традиційно прикрашали весільний коровай, аби молодята разом долали сімейні негаразди та ніби підказуючи, що той, хто не злякається цих колючок, скуштує солодкого кохання, зуміє протистояти злій долі та пізнає справжню суть і красу життя. Здавна вірили в те, що саме під грушею знаходить відпочинок Матір Божа, білоруси; на честь Діви Марії саджали це дерево біля церков словаки, та й серби вважали його святим.
З незапам’ятних часів чаклуни використовували деревину, гілки і плоди груші у своїх таємничих ритуалах, а знахарі – для лікування від недуг. І сьогодні в народній медицині цей смачний фрунт, багатий на вітаміни і мінерали, є помічним і незамінним при різних хворобах та підвищує захисні сили організму. Грушам, до речі, не тільки свіжим, а й сушеним чи у вигляді соку, відвару, киселю тощо, властива переважно сечогінна, антимікробна, в’яжуча та протизапальна дія. З ними можна і кашлю позбутися, і температуру зняти. Фрукти ці сприяють підвищенню міцності капілярів, благотворно впливають на роботу серця, і, як стверджують лікарі, чим жовтіші і запашніші вони, тим корисніші саме для серця. Якщо вас не полишають головний біль, утома і безсоння, відчуваєте запаморочення та прискорене серцебиття, якщо десь подівся апетит чи ніяк не гоїться рана, то на допомогу вам прийде спіла груша, ніжна, ароматна. А ще вона гарний помічник у боротьбі з депресією, зміцнює імунітет, покращує травлення і обмін речовин, нормалізує роботу нирок і печінки, захищає клітини, зокрема шкіри, волосся та нігтів, від старіння.

Груша широко використовується в кулінарії. Готують з неї вишукані десерти, адже добре поєднується з вершками, медом, горіхами, шоколадом та прянощами. Звичайно, випічкою, грушевим компотом, цукатами  або  варенням нікого не здивуєш, а ось оригінальним супом, соусом до м’яса чи риби, рагу чи салатом з додаванням груші – цілком можливо. З неї також готують квас, вино, лікери, настоянки, наливки та грушевий сидр, який у Франції називають “пуаре”, в Іспанії – “перада”, а в англомовних країнах – “перрі”.  В Італії роблять фруктову гірчицю, інгредієнтом якої є, зокрема, і груша.

Варто пам’ятати: грушу слід споживати в міру і не на порожній шлунок – десь за півгодини після їжі. Не поєднувати грушу зі свіжим молоком, сирою водою і важкою їжею, щоб уникнути проблем зі шлунком.
Цікаво
  • Українські селекціонери вивели незвичайний сорт груші – це груша-писанка, що росте в Макарівському районі на Київщині. Плоди її мають оригінальне забарвлення, яке нагадує розмальовану червоними, жовтими і зеленими смугами писанку.
  • В Україні найстаріша груша, вік якої 300 років, росте в Кривому Розі. Цікаво, що це дерево не вражають шкідники і воно досі родить, щороку даючи великі врожаї.
  • Найбільше груш вирощують у Китаї.