Хай кутя смачна удасться!

6 січня в Україну та світ, де християни відзначають Різдво за юліанським календарем (старим стилем),  приходить передріздвяний Святвечір, що припадає на останній день Пилипівського посту. Коли на небосхилі з’явиться перша зірка, вся родина збирається за Святою вечерею, і на столі традиційно – 12 пісних наїдків, кожен з яких теж має особливе значення, а кількість символізує дванадцять апостолів і 12 місяців у році.

Безумовно, найголовніша страва на Святвечір, котра ставиться у гарному горщику в центрі столу і з якої починається трапеза, – це Багата (хоч пісна, але дуже смачна) чи перша кутя. У перекладі з грецької слово “кутя” означає “варена пшениця”, в Україні ця страва має ще й інші  назви, як- от сита, коливо, сочиво. Здавна вважалося: якщо різдвяна кутя смачна і ситна, то цілий рік буде вдалий, з достатком у домівці та зі щедрим урожаєм у коморі. Оскільки кутя – найшанованіша страва Святої вечері, то готувати її, як ведеться, треба в каструлі (колись варили у горщику),  в якій нічого, крім куті, не варилось. Обов’язковими компонентами цієї традиційної обрядової каші, що з’явилася у дохристиянську добу, звідти прийшла в християнську культуру і стала в Україні головною стравою Святвечора, є пшениця, мак і мед, а ще горіхи та родзинки.

Рецептів куті  є дуже багато, бо в кожному куточку України і навіть у кожної господині він свій. Отож українці готують цю страву по-різному: густу чи рідку, крім пшениці,  – з перловки, ячменя, рису, пшона, вівса, навіть гречки. У південних і східних областях різдвяну кутю варять переважно з рису, потім додають родзинки, вишневе варення та горіхи. На Галичині кутя готується з пшениці, густа та щедро заправлена горіхами і маком, а, наприклад, на Лемківщині, Покутті і деяких районах Чернігівської області – з ячменя з добавлянням, крім меду та родзинок, сушених вишень.  Черкащани варять зазвичай перлову крупу, кладуть в неї інші традиційні компоненти куті і деколи підкислюють сушеними чорницями. На Житомирщині популярна як пшенична, так і перлова кутя, але у неї своя “родзинка”: заливається виноградним соком та присмачується ложкою солодкого червоного вина, тому називають її «п’яна». У гірських районах Закарпаття варять кутю із зерна, а ось у низинних, як і в деяких місцях на Лемківщині, головною  стравою Святої вечері є бобальки – запечені кульки з домашнього тіста, потім проварені на парі і посипані маком або горішками.

13 січня, напередодні свята Маланки і Василя, Старого Нового року українці справляють Щедрий Вечір та готують Щедру (скоромну) кутю, зерно до якої варять з додаванням молока, вершків і масла. У день церковного посту перед Водохрещем на вечерю подається Голодна кутя, зготована на воді, приправлена переважно медом і трішки маком.

Кожен складник різдвяної куті має певне значення: зерно символізує землю, як джерело родючості, та вічне життя, мед – чистоту, Боже слово і райське щастя, мак означає  статок та родючість. Родзинки в цій страві є символом благополуччя, горіхи – здоров’я, а каша загалом означає плодючість і продовження роду.

Дарія Колос