Духовний хліб Михайла Дмитренка

У листопаді 2018 минає 110 років від дня народження відомого живописця, монументаліста, графіка, мистецтвознавця Михайла Дмитренка, твори якого збагатили американське мистецтво останніх десятиліть ХХ століття, бо, хоч народився він на Полтавщині, в старовинному місті Лохвиця, але другою батьківщиною стало для митця заокеання.
Одним з найбільших дитячих захоплень Михайла було малювання, тому й не дивно, що хист його до цього виду творчості помітили вчителі – професійні малярі Лохвицького реального училища, де він здобував середню освіту. Саме вони не тільки навчали хлопця азам живопису, але й допомогли йому визначитися з життєвим вибором: пов’язати своє майбутнє з пензлем і фарбами. По закінченні училища (1924 р.), щоб здійснити задумане, юнак поїхав до Києва. Перші два роки Михайло навчався в художньо-індустріальній школі, потім, витримавши великий конкурс (10 абітурієнтів на місце), став студентом Київського художнього інституту. Завершивши у 1930 році навчання, Дмитренко працював асистентом, а пізніше доцентом на кафедрі рисунку і малярства архітектурного факультету цього ж інституту. Участь у мистецьких виставках він брав ще студентом, а за кілька років роботи молодого художника виставлялись у Києві, Харкові, Донецьку, Одесі та інших українських містах.
Друга світова війна застала М. Дмитренка у Львові, куди він приїхав 1939 року, де жив і працював під час німецької окупації: став, зокрема, одним з організаторів Спілки українських образотворчих майстрів (СУОМ), влаштовував виставки спілчан. У 1944 році перед відступом німецьких військ зі Львова він, як і сотні українських біженців, з великими труднощами дістався до Німеччини, переїжджав з міста в місто, перебував у таборах для переміщених осіб. У цій країні М. Дмитренко жив ще кілька років після війни, разом з іншими українськими митцями організовував тут художні виставки, був причетний до випуску журналу «Українське мистецтво».

Коли наприкінці 1940-х Дмитренку випала можливість іммігрувати за океан, він переїздить до Канади, мешкаючи у Торонто (1950-1957) та Віндзорі, а 1960 року перебирається в США і назавжди поселяється в Детройті. І в Канаді, і в США він займався переважно оздобленням фресками, мозаїкою, вітражами, малярством за своїми ескізами греко-католицьких, православних та католицьких храмів (катедра св. Володимира в Торонто, церква св. Євгенія у Бетфорді, церква св. Костянтина в Міннеаполісі, церква св. Юра в Нью-Йорку та інші). Неповторні монументальні сакральні композиції Михайла Дмитренка та ікони його авторства, такі як «Богородиця з дитям», що написана для українського вівтаря каплиці м. Лурд (Франція) чи «Свята Ольга, княгиня Руси-України», яка в музеї Інституту св. Климентія у Римі, викликають захоплення і засвідчують високу майстерність і талант митця. Завдяки титанічній працелюбності, наполегливості, постійному творчому пошуку та прагненню до вдосконалення він набув слави одного з найвизначніших майстрів релігійного живопису.

Велике значення для активізації культурно-мистецького середовища української діаспори мала зініційована М. Дмитренком виставка українських митців Америки і Канади, яка вперше пройшла в Торонто (1954 р.), а відтак регулярно такі виставки та зібрання творчих людей відбувалися і в цьому місті, і в Детройті, в Нью-Йорку та в інших містах.

До кращих зразків сучасного малярства належать портрети, написані Дмитренком, а також його графічні роботи. Він займався оформленням книг та ілюструванням творів письменників – українських емігрантів. Українські видання Канади, США, Німеччини публікували його дослідницькі статті з історії мистецтва. “Хочу все, що роблю, робити для душі, щоб воно було мистецтвом і моїм духовним хлібом”, – писав М. Дмитренко, і саме тому, мабуть, у кожному його творі проглядається українська душа, щира любов до мистецтва загалом і українського зокрема та вірність його традиціям.

Тішить те, що нині про талановитого митця і великого патріота, який жив далеко від рідної землі і покоїться на чужині, завдяки публікаціям про нього у періодиці та сучасних довідниках стає більше відомо в Україні.