Друг залишиться в серці моїм

У всі часи однією з найбільших цінностей та одним з найкращих і найсильніших почуттів, властивих людині незалежно від статі чи віку вважалася дружба. Ми приходимо у світ, щоб не просто існувати, а жити: думати, вчитися, творити, любити, прагнути до якоїсь мети, мріяти, досягати чогось важливого і здійснювати задуми. Як стверджують філософи, психологи, соціологи, відомі особистості та й з власного досвіду знаємо, що здійснити задуми, здолати труднощі і прикрощі легше, коли поряд рідні та друзі. З рідними все зрозуміло – їх не вибирають, а друзів, хто раніше, хто пізніше, таки вибираємо і почуваємося щасливими, якщо вони є.

Напевно, кожен міг спостерігати у дитинстві за тим, як змінювалися його батьки під час зустрічі з давніми друзями, якими веселими і безтурботними вони ставали, якою радістю світились їхні обличчя, якими довгими і щирими були їхні розмови та спогади. Вони, здавалося, молоділи на очах. Тільки з часом, коли ми й самі стали дорослими, прийшло розуміння того, що такі метаморфози цілком природні, адже найвірніших друзів дає нам доля в дитинстві та юності, хоча рідко дружба може тривати з раннього віку і аж до скону. Упродовж життя коло знайомих, звичайно, ширшає, з’являються нові товариші, приятелі, а ось справжні – правдиві і щирі – друзі старі.
Що ж таке дружба? Це взаємини між людьми, які ґрунтуються на сипатії, відкритості, спільності інтересів і захоплень, вірності та, найголовніше, готовності прийти на допомогу один одному. Для дружніх стосунків характерні безмежна довіра, рівноправ’я й повага, вміння розуміти та прощати. Якщо ж це почуття обмежується певними рамками, то, зрозуміло, йдеться не про дружбу, а про товаришування чи приятелювання. Мати вірного друга, котрого відчуваєш, як самого себе, котрому довіряєш безоглядно, повністю, знаючи, що він не залишить у біді, в скруті, ніколи не покривить душею і скаже тобі правду, з яким відкрито і без прикрашання можеш говорити про що завгодно, – це дійсно щастя.
Будь-які взаємини і почуття, дружба зокрема, не виникають відразу, їх потрібно вибудовувати, зміцнювати, загартовувати. Отримати дружбу і зберегти її, не втратити, не розгубити на стежинах життя – велика праця, насамперед, душі. Погодьтесь, друга не можна замовити, купити, виграти, тому почуття дружби необхідно оберігати й плекати. Воно, як повітря: коли є, то людина його не помічає, але коли втрачається, рветься ниточка звичного тісного контакту, то це вже дається взнаки подібно відсутності повітря. Особливо боляче переживають розлуку ті, хто дуже зріднився за довгі роки спілкування.
Дружба – почуття не сліпе, адже ми, хоч і бачимо недоліки друзів, не зважаємо на них, бо найбільше цінуємо надійність, вірність та безвідмовність. Справжня дружба успішно пройде випробування і часом, і відстанню. Люди, яких вона єднає, можуть не бачитися багато років, лише зрідка спілкуватися по телефону чи в Інтернеті, але це не завадить їм зберегти святе почуття.
Без друзів, як стверджують скептики, можна прожити і бути щасливим. Напевно, вони лукавлять, або ж це люди настільки егоїстичні та самозакохані, що взагалі не здатні на якесь глибоке почуття. Звичайно, їм можна лише поспівчувати, адже вони обділені долею. Якщо не цінувати своїх друзів, то легко їх загубити, про що пізніше дуже пошкодуєш, бо може наступити мить, коли до щему в душі, до сліз відчуєш, що втратив щось дуже близьке, та буде вже неможливо цьому зарадити. Отже, слід пам’ятати друзів і берегти їх, бо тільки вони розділять з тобою і горе, і радість, з ними ми залишаємося молодими душею аж до глибокої старості.
Багато хто з відомих людей розмірковував над феноменом дружби, вказуючи на важливість її в житті кожного. Давньогрецький філософ Арістотель, наприклад, вважав, що “дружба – найнеобхідніша для життя: ніхто не хоче жити без друзів, навіть якби він мав усі інші багатства.” Українське прислів’я гласить: “Людина без друзів – що дерево без коріння.” Історія зберегла для нас багато прикладів справжньої дружби відомих людей, серед яких найяскравішими є воістину братня між композитором М. Лисенком та драматургом М. Старицьким, композитором і актором С. Гулаком-Артемовським та письменником Г. Квіткою-Основ’яненком, акторами та драматургами М. Кропивницьким й І. Тобілевичем.
Сьогодні коло контактів і спілкування між людьми дуже широке, але, як не дивно, усе частіше можна почути скарги на… самотність. Людей навкруги нібито багато, а ось друга немає. Хто ж винен у цьому? Винуватця, найперше, слід шукати в собі самому. Що робити? Найпростіше – уважно огледітися навколо і зрозуміти, що за люди живуть поряд, по сусідству чи вчаться в одному класі, чим вони живуть і що доброго можна зробити для них тощо. Варто лише поставити собі ці запитання, і вони повернуть тебе обличчям до людей, змусять зацікавитися ними, включитись у спільну з ними справу. Треба хотіти знайти друга і вірити, що зробити це ніколи не пізно.

 


І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди!-
ти залишишся в серці моїм.
Л. Костенко
Перевірити, чи насправді людина, яку ви вважаєте другом, є ним,  можна з допомогою простого тесту. Спершу дайте відповіді на запитання:
  • Чи готовий я прийти  на допомогу цій людині у будь-який час дня і ночі?
  • Чи довіряю їй свої найпотаємніші бажання, мрії, думки, не боячись, що про них стане відомо іншим?
  • Чи відчуваю я задоволення, радість і щастя від спілкування з цією людиною?
Тепер переформулюйте питання і дайте на них відповіді з позиції вашого друга. Якщо хоч одна відповідь не буде позитивною, то, найвірогідніше, той, кого ви вважаєте другом, є просто приятелем чи товаришем.