Чим живе, захоплюється і переймається волонтер та громадський діяч …професор Олександр Романко

 

Олександр Романко – член ради директорів Українсько-канадської асоціації професіоналів та підприємців UCPBA.
12 років тому Олександр Романко приїхав у Канаду на навчання в магістратурі Університету МакМастер. Нині він, надзвичайно обізнана у багатьох сферах, відповідальна, працьовита й приємна у спілкуванні людина, що живо реагує на нові ідеї (й сам їх генерує) та події, заслужив авторитет і повагу української громади, освітніх і наукових кіл та студентства Канади та України.  Цікаво, чим живе, захоплюється і переймається професор Романко? Дізнаваймося у нього разом.

Олександре, звідки, чому і з яким освітнім багажем приїхали Ви в Канаду?

Прибув я сюди, можна сказати, з Праги, де півтора року навчався в магістратурі з економіки Карлового університету. Народився і більшу частину життя провів у Сумах. Ще в школі, десь у класі 7-ому, зацікавився комп’ютерами, що і зумовило вибір мною майбутньої професії. У ті роки комп’ютер вдома був рідкістю, тому я, як і ровесники, опановував його в школі та в гуртку Сумського палацу дітей та юнацтва. У результаті став переможцем обласної олімпіади та отримав диплом другого ступеня на Всеукраїнській олімпіаді з інформатики. Отож спочатку в моєму житті були комп’ютери, а пізніше з’явилося нове захоплення – аналітика.

Після школи закінчив бакалаврат Сумського державного університету за спеціальностю “комп’ютеризовані системи управління і автоматики”. Тоді мені стало цікаво (і дуже хотілося) поїхати за кордон повчитися чи на стажування. Бажання здійснилось: мене взяли на навчання в магістратуру з економіки Карлового університету.

І в Канаду Вас теж привело бажання поглиблювати знання і пізнавати світ? Яких здобутків вдалося  досягти тут?

Безперечно, того й приїхав у цю країну. Найперше в Університеті МакМастер закінчив магістерську та Ph.D. програми з комп’ютерних наук. За понад десяток років, що я тут, набув досвіду викладання в канадських університетах: нині я професор за сумісництвом в Університеті Торонто (U of T), університеті МакМастер у Гамільтоні та Українському католицькому універститеті у Львові, викладач Київської школи економіки. Саме праця водночас у кількох вищих навчальних закладах як канадських, так і українських дозволила помітити, як на мене, важливий недолік щодо підготовки молодих фахівців: мало уваги приділено практичному аспекту в освітніх програмах університетів обох країн. Виникла ця прогалина тому, що викладачі не можуть передати студентам практичного досвіду, бо вони переважно теоретики, а не практики (не працюють в сфері, яку викладають). Звідси і народилася ідея про стажування, що дозволяє поєднати набуття практичних фахових навичок з досвідом роботи над дослідницьким проектом, який цікавий сам по собі. Дуже добре відповідає цій меті канадська програма “Mitacs Globalink Research Internships”.

Зараз я хочу повністю сконцентрувати свою громадську діяльність на освітніх та інноваційних проектах, бо чудово розумію, що від того, якими спеціалістами вийдуть випускники вишів, значною мірою залежить економічний розвиток і України, і Канади. Якщо поєднати досвід обох країн, зокрема особливості у системах освіти, відмінності в суспільному житті тощо, то можна отримати дуже-дуже цікаві науково-дослідницькі проекти, які важливо реалізовувати і комерціалізувати. Багато агентів змін в Україні – молоді люди, які деякий час пожили закордоном. Тож стажування українських студентів у Канаді може дати їм нові ідеї, змінити погляд на деякі речі та ставлення до них.

 Олександре, Ви доклали немало зусиль, аби ініціювати включення України до канадської програми “Mitacs Globalink Research Internships”. Скільки часу на це пішло і якою ціною далося?

Понад три роки я працював над реалізацією цієї ідеї, вів перемовини з міністрами канадського уряду, депутатами Парламенту, керівництвом Шевченківської фундації, активними канадійцями українського походження тощо. Звичайно, я радий, що згідно підписаної в червні угоди між Шевченківською фундацією та Mitacs, Канада щороку готова брати на стажування 35 студентів з України, але все досі залежить від спів-фінансування (див. ст. №13). Зрозуміло, що тут не обійтись без допомоги меценатів, компаній та організацій, і я сподіваюсь, що знайдуться охочі підтримати цю ініціативу. Дуже прикро ще й те, що Міністерство освіти і науки України, підвівши канадських партнерів, останньої миті відмовилося підписувати угоду про стажування зі свого боку.

Ви, як я зрозуміла, не тільки викладач, науковець, а й практик. Де зараз збагачуєте й поглиблюєте свій професійний досвід?

Попри викладацьку діяльність працюю аналітиком у компанії IBM Canada, де ми розробляємо програмні продукти для банків, страхових компаній, пенсійних фондів з аналізу фінансових портфелів, вибору оптимального портфеля для тієї чи іншої компанії. Потім почав викладати обчислювальні фінанси і аналіз даних в Університеті Торонто, пізніше в Університеті МакМастер, а віднедавна і в УКУ. Після відкриття в ньому магістратури з аналізу даних (Data Science) відбувся перший набір студентів, яким я викладав найперший курс у вересні 2016 року і замість того, щоб навантажувати їх теоретичним проектом, запропонував їм взяти участь у конкурсі Queen’s Innovation Challenge, у якому змагаються студенти з усього світу. 7 канадських компаній давали учасникам конкурсу завдання з допомогою даних розв’язати певну бізнес-проблему. Одна з команд моїх студентів УКУ вибрала завдання від Bank of Montreal побудувати рекомендаційну систему для продажів інвестиційних продуктів клієнтам банку, з яким мої студенти успішно впоралися і посіли почесне 3-є місце з 260 команд , які подали заявки на участь у цьому конкурсі.

Вас, Олександре, знають у громаді як активного євромайданівця та волонтера. Розкажіть, будь ласка, детальніше про цю свою діяльність.

У 2013 році, коли почався Майдан в Україні, приєднався до новоствореного Конгресом українців Канади (відділ Торонто) комітету “Євромайдан Канада”. Тоді не можна було стояти осторонь і не допомагати Україні, яка переживала дуже важкий період і події. Відтоді почалася моя активна громадська діяльність та волонтерство. Зараз багато з тих, хто активно працював в Євромайдані, перейшли на стратегічні проекти, такі, наприклад, як Проект підтримки протезування в Україні від Канадсько-українського фонду міжнародної підтримки, де я є волонтером і який представляю в управі КУК Торонто. Окремо займаюся проектом щодо збору комп’ютерів для дитячих будинків та шкіл України. Принагідно звертаюся до читачів “Разом”: якщо у вас є комп’ютер, яким більше не користуєтеся, то звертайтесь 416-624-4571, info@computers4ukraine.ca

Також я задіяний у проекті допомоги канадських сімей родинам загиблих героїв України, що має на меті безпосередню допомогу конкретної канадської родини конкретній українській. Веб-сайт проекту http://families.org.ua

Сьогодні все-таки я найбільше працюю над ще невирішеними питаннями проекту стажування українських студентів у Канаді, тому що, думаю, це те найважливіше, що я зараз можу зробити для України.

Хоч Ви людина дуже зайнята, але без відпочинку, звичайно, не обходиться. Як проводите своє дозвілля?

І в шкільні, і в студентські роки захоплювався гірським туризмом, надто цікавими і пам’ятними були походи в Крим і Карпати. Коли приїхав у Канаду, любов до цього виду відпочинку (походи, сплави на каное) спалахнула з новою силою. Тут неймовірна природа, тому було б гріхом не скористатися можливістю відкривати для себе красиві місця і водночас вести активний спосіб життя. Також катаюся на ковзанах, гірських і бігових лижах, граю в теніс.

Можете сформулювати однією фразою своє життєве кредо?

Дотримувати слова, брати на себе відповідальність та дбати про свою репутацію.

На прощання – коротке побажання читачам “Разом” від Олександра Романка…

Бажаю кожному з вас віднайти у житті те найважливіше, що зацікавить назавжди, що приноситиме задоволення, чим хотілося б і ніколи не набридало займатися – словом, найти своє покликання. Особистого щастя вам і досягнення успіху в професійній діяльності! Живіть креативно та допомагайте іншим, тому що, як на мене, більше “драйву” в даруванні подарунків, ніж у їх отриманні.