Ахтем Сеітаблаєв про “Кіборгів” та українське кіно

Україна – батьківщина мужніх героїв, які в лихі часи не щадили свого життя, вершили подвиги заради нового, кращого сьогодення і майбутнього свого народу. Цю істину підтверджує історія та й нині доводять ті, хто захищає Батьківщину на сході від російських окупантів. Серед них прикладом героїзму й незламності є кіборги – бійці, що 8 місяців тримали оборону Донецького аеропорту. Саме їм і цим подіям присвячена перша художня стрічка “Кіборги”, прем’єра якої у грудні відбулася в Україні. В інтерв’ю для журналу “Разом” режисер фільму Ахтем Сеітаблаєв, відомий канадському глядачеві як творець стрічки «Хайтарма», розповів про роботу над “Кіборгами”.

Ахтеме, як виникла ідея створити фільм про кіборгів?

   Ідея не могла не виникнути. Зараз в Україні відбувається народження української політичної нації, і хедлайнерами цього процесу є наші захисники: бійці, волонтери, лікарі, які безпосередньо перебувають на фронті. Свого часу я вів телепередачу “Хоробрі серця” на телеканалі 1+1. Один із випусків був присвячений захисникам Донецького аеропорту – кіборгам. Коли чуєш їх розповіді, бачиш їх очі, спілкуєшся з ними (вони, до речі, не дуже люблять говорити про війну, а охочіше – про мир, який буде, про країну, в якій мріють жити, виховувати дітей і яку готові будувати), тут не виникає сумнівів. Ти просто розумієш: якщо тобі Всевишній дав такий інструментарій як кіно, то зобов’язаний зняти фільм – історію про переможців, про нове покоління, яке покликане побудувати нову державу, яку сьогодні українці виборюють.

 

Чому Ви обрали жанр художнього, а не документального фільму?

   По-перше, я не режисер документального кіно, по-друге, художній фільм допомагає розкрити те, що неможливо в документальному. За кожним персонажем стоять реальні бійці, за спогадами яких наш видатний український драматург Наталка Ворожбит написала сценарій. Дякуючи Всевишньому, вона якнайкраще впоралася із завданням. Кіборги вичитували текст, коректували, робили зауваження. Художній фільм дозволяє акцентувати увагу на тому, що ми вважаємо надважливим. Я скрізь підкреслюю: “Кіборги”- не хроніка, тому що неможливо впродовж 2-годинної стрічки детально розповісти про 242 дні боїв за Донецький аеропорт.

Як підбирали акторів для фільму?

   Підбирали добре фізично підготовлених акторів-професіоналів. На ролі 5 головних героїв у нас пробувалося понад 150 акторів з різних куточків України.

Чи є схожість характерів персонажів “Кіборгів” з виконавцями головних ролей?

   Трапляється, звичайно, що дійсно між ними у чомусь є схожість, деколи навіть у фізичних рисах. Ми не ставили собі це за мету, основне, щоб актор був хороший, і в Україні, на щастя, таких багато. Герої фільму різні за віком, з різних соціальних прошарків, у них різні погляди на те, що відбувається, але в головному вони єдині – архетипи справжніх українських чоловіків.

У “Хайтармі” Ви виступили не лише режисером, а й актором. Не було думки зіграти і в “Кіборгах”?

   Я й граю малесеньку роль лікаря, але у прокатний варіант стрічки цей епізод не увійшов. Відзнято багато матеріалу, сподіваюсь, його вистачить потім і на телевізійну версію.

Складно одночасно бути режисером і актором?

   Це питання команди. У мене надзвичайно професійна команда моїх друзів. Я впевнений: коли щось піде не так, вони мені потихеньку підкажуть. У цьому сенсі я щаслива людина.

Кому б Ви насамперед радили подивитися “Кіборгів”?

   При всій повазі до людей старшого віку, фільм “Кіборги”, насамперед, для молоді. Головний герой – 20-річний юнак, який свідомо вирішив зі зброєю в руках захищати свою країну. У фільмі порушується багато питань, які переважно хвилюють молодь у цивільному житті, а на війні вони стають ще гострішими. Ми свідомо просили Наталю Ворожбит звернути на це увагу. В діалогах героїв знаходяться відповіді на запитання, в якій країні ми живемо та чому за 26 років Україна не стала розвинутою європейською країною, і вони розуміють: те, що зараз роблять для країни, правильно.

“Кіборги” – військова драма. Це “важке” кіно?

   За жанром так, але хочу підкреслити, що, незважаючи на це, стрічка життєствердна, адже вона про переможців. У ній багато як болю, так і гумору, який допомагав бійцям виживати. Наш фільм про нових героїв нового епосу, схожого на той, що оповідає про запорозьких козаків.

Ще до виходу стрічка викликала суперечки у мережах: мовляв, вояків показують ледь не безгрішними, а війна – справа брудна.

   Хай дивляться фільм! Кожна людина має право на власну думку, але не слід робити висновки лише за трейлером. Якщо це просто “боти”, не варто на них звертати увагу, якщо це люди, яким дійсно щось болить, то інша справа. Ми живемо в непростий час, коли наболілі питання викликають різкі емоції. Сподіваюся, що, переглянувши фільм, вони змінять свою думку.

Багатьох також обурює звучання російської мови – мови агресора…

   Я тільки за те, щоб українські ЗМІ, державні посадовці та публічні люди говорили виключно державною мовою! У побуті – будь ласка, якою завгодно. Ми, повторюсь, свідки народження політичної української нації, в якій ми всі українці! Я, наприклад, українець кримськотатарського походження.

   Я абсолютно за державну українську, глибоко її поважаю, тому і вивчив, але на сьогодні зустрів лише одного українця, який сподобився привітатися зі мною моєю рідною мовою. Хіба важко вивчити однісіньке слово “селям”, щоб звернутися до кримського татарина? Вважайте, це моя відповідь тим, хто пише мені листи з претензіями, що я недосконало розмовляю українською. Так, не досконало, але я намагаюся розмовляти та вивчити, тому що це потрібно насамперед мені!

   Повертаємось до Донецького аеропорту. Якщо комусь ріже вухо російська у фільмі, хай порахують, скільки бійців не розмовляють українською, але є щирими патріотами. Чомусь про це “забувають” лжепатріоти, які ніколи не тримали зброї в руках та нічого не зробили на своєму рівні, щоб Україна стала дійсно демократичною державою. Хай подивляться, як Євген Жуков (позивний “Маршал”) – капітан 79 аеромобільної бригади, відео якого в YouTube набирало шалену кількість переглядів, вів бої всередині Донецького аеропорту. Він розмовляє російською, то що, він тепер не герой, не патріот, не гідний звання українця?! Є багато людей, які сьогодні – поки що! – не розмовляють українською, але вони життя покладуть за Україну! Ми, українці, єдині незалежно від мови.

   До речі, на одному з центральних російських каналів “Росія 1” 12 хвилин сюжету було присвячено “Кіборгам”, і найбільше їх дратувало якраз те, що у фільмі звучить російська! Вони добре розуміють: наша стрічка говорить, що ми свідки цивілізаційного вибору між радянським минулим та українським європейським майбутнім. І не стільки мовне питання розділяє Україну та імперську Росію, а цей вибір.

Де можна буде переглянути фільм? Чи планується показ у Канаді?

   Спочатку в кінотеатрах України, але зараз ведемо перемовини з закордонними компаніями. Дуже сподіваюся, що після українського буде і міжнародний прокат.

Щойно відбулась одна прем’єра, а Ви вже працюєте над новим фільмом “Захар Беркут”. На якому етапі робота?

   Тільки-но повернувся з Карпат, де здійснювали підбір локацій, оглядали місця для зйомок. Мені дуже сподобався Манявський водоспад, Тустань. Були, зокрема, і в Тухлі. Приглянули ще кілька місць в Івано-Франківській та Львівській областях.

Міжнародний фонд Івана Франка став партнером історичного фільму «Захар Беркут»

Наскільки він відрізнятиметься від оригінального сюжету роману І. Франка?

   Наш сценарист Ярослав Войцишек дуже обережно підійшов до сценарію. Буде декілька художніх перетворень, але на відсотків 90% сюжет залишиться оригінальним.

Чому саме “Захар Беркут”? Це не надто сучасний сюжет…

   Для мене цей героїчний епос у певному сенсі схожий на “Кіборгів”. Щоправда, я хочу головний акцент зробити не на розгромі тухольською громадою 10-тисячного війська монголів, а на персонажі Тугара Вовка. У полоні він захопився ідеєю створення могутньої держави на кшталт монгольської, на волі чужий устав хотів принести в свій храм. Коли ж громада, що є прообразом демократичного суспільства, повстала проти цього рішення, він вступив з нею у конфлікт. Людина, яка народилася в Україні і наділена владою, повинна захищати інтереси країни, а не будувати чуже на своєму.

Ахтеме, Ви, без сумнівів, успішна людина. Якими життєвими правилами можете поділитися з тим, хто тільки стає на цей шлях?

   Вірити в себе і в те, що робиш, та бути максимально чесним у своїй професії, намагаючись поглянути на свою роботу очима тих, для кого твориш. Дуже важливо мати однодумців, бо команда має величезне значення як у кіно, так і в житті, і навіть у державотворенні.

Що побажаєте читачам?

   Від усього серця бажаю увійти в Новий рік з надією та вірою, що все буде добре. Мирного неба і тепла у домі!